Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






2. Нав’язливий сон

Ніколи більше,
зриваючи квітки болиголова,
не затру собі ними очі;
знаю:
після цих дощів
виростуть великі жовті безсмертники,
що нас не вбережуть;
бджоли
стануть кісточками здичавілих вишень;
вознесуться плантації кульбаб –
всі поля заберуть із собою…
І так нам сумно буде стоятись під яворами
і дивитися всьому услід,
ніби ми –
невеличкі, незграбні і трагічні сонця –
по кілька променів маємо в собі
і не знаємо,
що робити з ними.

20-21 травня 1986

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)

2. Нав’язливий сон - МАЛКОВИЧ ІВАН