Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ШЕВЧЕНКО

Не поет – бо це ж до болю мало,
Не трибун – бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все – “Кобзар Тарас”,
Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше – бунт буйних майбутніх рас,
Полум’я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою на довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,
Гонга, що синів свяченим ріже,-
У досвітніх загравах – степах
З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч – усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 4,25 out of 5)

ШЕВЧЕНКО - МАЛАНЮК ЄВГЕН
«