Є – Цар ЄВПАТОР

Related posts:

1. СІЛЬ ЗЕМЛІ 1 Жаль, що Шевченко не був у Криму, Крим неодмінно б сподобавсь йому: Степом своїм, що гарячий, як біль, Степом, […]...
2. “Вода між корінням, де риба стоїть…” Вода між корінням, де риба стоїть, Помахує тільки злінива хвостами, Її з-під коріння не вибере сіть, Не кожен умілець руками […]...
3. КРЕМЕНЕЦЬ Майнула Кременеччина крилом, Крилом сосновим понад гори сині, Кремінне місто підвелось в долині, Як витязь із пошрамленим чолом. Струмує небо […]...
4. “Я спокійно б лежав під вагою століть…” Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі […]...
5. ПОВОРОТ Мов гість, приходить довгожданий час і – як колись на мрій аеродромі – гарячим серцем я вітаю вас, мої далекі […]...
6. РЕКЛАМА Іде дідок по столиці, де вогні реклами, Мов жар-птиці-блискавиці, сяють над дахами. Іде дідок та й читає рекламні поради: ЗАМОВЛЯЙТЕ […]...
7. ЧЕРВОНА КИТАЙКА Горять, як ватра, забобони віків минулих – снів іскристих. В китайці заходу червоній моєї молодості місто. Лопочуть зорі на тополях, […]...
8. СЛОВО Змивають хвилі часу назавжди Епох минулих нетривкі сліди. Та на віки лишається у слові Усе, що гідне шани і любові. […]...
9. “Скиртуєм час на вітрові століть…” Скиртуєм час на вітрові століть (Аж ген під небом сиві скиртоправи). Посеред світу скирта та стоїть В царині Батьківщининої слави. […]...
10. ЯБЛУНЕВИЙ САД Біля самого моря, в Криму, Всі долини в цвіту, як в диму… Там дівчата в погожий деньок Яблуневий садили садок. […]...
11. ПОЕМА ПРО ВІТРИНИ Скляні очі кам’яниць, над ними чола балконів, рійний, стрійний танець світла красок, тонів. О місто, місто, місто – гігантний заліза […]...
12. ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО Йому і страшно, і блаженно, він посивів, як сивий світ, людинолюбцеві Довженку запахло мудрістю століть. Запахло сонце світлим медом в […]...
13. “Помітив я, в моїм путівнику…” Миколі Братанові Помітив я, в моїм путівнику Нема нічого про Погане Поле, Хоча й воно, ущерть обдерте й голе, Не […]...
14. “Олександрина – поетична цяцька…” Олександрина – поетична цяцька, Яку встругнув якийсь віршар зненацька? О, ні, прихильники багатих рим! Колись давно – ще був гелленський […]...
15. МІСТО Місто вечірнє моє розправляє натруджені плечі, а розгойданий вечір на рожевій, тонкій парусині опускається в білі двори. Місто моє не […]...
16. ГІРСЬКИЙ ЕТЮД Мов дівчата худенькі, ялини Розбрелись по безпліддю гір. Дерев’яна гірська хатина, Чорних буйволів повен двір. І хазяйська дочка-мадярка Виносить мені […]...
17. “А де ж те скіфське золото?..” А де ж те скіфське золото? В землі справдешня золота ріка розлита, чи відвезли у безвість кораблі, грузькі трієри ольвіополіта, […]...
18. У МІСТІ Байдужих авто нескінченний потік По вулиці сірій осінній… Зупинка трамвайна. Сидить чоловік, На склянки торгує насінням. Колись він солдатом радянський […]...
19. ВІШЕГРАД Де Дунай шепотить під стіною мадярських відрогів, Де фортеця лежить, на півсвіта відкривши себе. Тут колись Петефі міряв, наче дитинство, […]...
20. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЧИ СТАНИСЛАВОВУ Це не вірш і не опис, немов у Боплана, а просто місто гречності і сентиментів, в якому хтось за курку […]...
21. МАЛЬОВАНИЙ СТОВП Обридла дневі суєта людськая, Спустився він спочити в темноті, І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті. Широкий […]...
22. “На міцнім п’єдесталі з граніту…” На міцнім п’єдесталі з граніту Серед парку я вздрів Афродиту. Той, хто з білого мармуру вивів Ніжний стан і вуста […]...
23. СИН Там, де Лаври золота кантата Височіє в гомоні століть, Мати Невідомого солдата На могилі, наче тінь, стоїть. Б’є вогонь з-під […]...
24. “Ах суєта суєт… Житейське море…” Ах суєта суєт… Житейське море… Не за горами, видиться, причал. Та все ніяк душа не переборе Своїх досвітніх штормових начал. […]...
25. ГОЛОС Ти надто любиш спів дзвінкоголосий Минулих днів і показних епох, Слід половецький, що давно заглох, Книжок старинних пертлілі стоси. Невже […]...
26. ДОКИ? Минає час, минають люди; Ми всі ждемо того, що буде, І кажем всі: давно вже час, Щоб воля та прийшла […]...
27. ГОЙ Великий ворожбит живе в Карпатах. Він ще живе. Його назвали – Гой *. Він ще не має права помирати – […]...
28. СКОВОРОДИНСЬКИЙ МОТИВ Хай скажуть: – Плин фантасмагорій! – Та навесні серед дібров Благословив мене Григорій На труд, на подвиг, на любов. Хоч […]...
29. ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...
30. КОМЕТА ГАЛЛЕЯ Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них. […]...
31. Суздальські князі Понад Волгою й Окою, Геть далеко навкруги Розляглись болота, багна, Вбогі ниви і луги. Там народ московсько-фінський Ледве-ледве животів: Жив […]...
32. Іржавець Наробили колись шведи Великої слави, Утікали з Мазепою В Бендери з Полтави, А за ними й Гордієнко… Нарадила мати, Як […]...
33. “Гори сплять, повиті млою…” Гори сплять, повиті млою. Спить давно уся земля, – Тільки з мукою страшною Не засну до ранку я. В сяйві […]...
34. Хрещення Володимира Великого Біля княжої палати Зеленіє пишний сад. Попід липами густими Стали ідоли у ряд. Ідол Волоса, Перуна, Ось Сварожич, там Стрибог, […]...
35. “Взяв би я бандуpу…” Взяв би я бандуpу Та й загpав, що знав. Чеpез ту бандуpу1 Бандуpистом став. А все чеpез очi… Коли б […]...
36. “Гей, Іване, пора…” “Гей, Іване, пора Нам сідлати коня І збиратись мерщій у дорогу… Не близенький-бо світ: Треба їхать за Дніпр, Помолившись, як […]...
37. “Під ковдрою засніженого вечора…” Під ковдрою засніженого вечора нутрує місто. У зіницях вікон блакитно фосфорують кінескопи. На велетах благоповерхових ворушаться допитливо, здивовано гнучкі тоненькі […]...
38. НАД ОЗЕРОМ ЩИРБСЬКИМ “Молодій музі” І Над озером Щирбським ні пташка не пирхне, Край плеса ліщина не шепче, Ні рожі не дишуть, вітрець […]...
39. “На улиці невесело…” На улиці невесело, В хаті батько лає, А до вдови на досвітки Мати не пускає. Що ж мені робити, Де […]...
40. МОНЕТА Імперіал з дворів монетних Риму, Карбований не знати як давно. Конкістадор завіз тебе до Криму, Коли приплив по золоте руно. […]...