“За пишним святом – знову будні…”

Related posts:

1. “І знову світ на грані катастрофи…” І знову світ на грані катастрофи, І торжествує підлий сатана, Торує людство шлях свій до Голгофи, Гряде остання світова війна. […]...
2. “Як добре на схилі віку…” Як добре на схилі віку Мати рідню велику, Жити по Божій волі І не гнівити долі. Як гірко літа останні […]...
3. ЩОБИ КОЗАЦЬКИЙ ЧОВЕН НА ТУРКІВ ПЛИНУВ ЗНОВУ О славна Русь, рушниця Хай палить туркам в лиця, Братів звільня доволі, Що стогнуть у неволі. Забулись любі браття – […]...
4. Знову лежу Знову лежу серед сонних ромашок, Поглядом птиць проводжаю І на тополі два імені наших Понад собою шукаю. Ось вони – […]...
5. НАРОДИЧІ Жасмин цвіте, і трави косять, І сіно пахне і п’янить. І йдуть дощі, коли не просять, І з вітром колос […]...
6. І ЗНОВУ ПРОЛОГ Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу. Мала щастя своє, проміняла його на біду. Голубими дощами сто раз […]...
7. “І знову цілу ніч верзлося…” І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І […]...
8. “В двадцятий вік не просто жити” В двадцятий вік не просто жити, Де неспокійна кожна мить, Де можна атом поділити, Але душі не поділить На половину […]...
9. САД Давно те було, літ, вважай, з п’ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад: Сад дружби своєї, сад щастя свого. Народи-брати […]...
10. При заході сонця Нема за віщо дорікати долі, Літа й літа за нашими плечима. На схилі дня і віку мимоволі Душа стає, як […]...
11. СЛОВО Змивають хвилі часу назавжди Епох минулих нетривкі сліди. Та на віки лишається у слові Усе, що гідне шани і любові. […]...
12. “Метелик сів на квітку і завмер…” Метелик сів на квітку і завмер. Скрадаюся, аби його впіймати. Стоїть край лугу і сміється мати, Я пам’ятаю день той […]...
13. “Будні мої безтурботно течуть…” Будні мої безтурботно течуть, Наче пруги океану, Сосни довкола постелю тчуть Зайді-туману. Сонце золотить брунатні бори, Хмари мережать панелі. Зором […]...
14. “Є в коханні і будні, і свята…” Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За […]...
15. “Знову степ встає із глибини…” Знову степ встає із глибини, Із душі, з очей, з моєї мови. Ось дожив уже до сивини, А не знаю […]...
16. “Державні свята й трудолюбні будні…” Державні свята й трудолюбні будні Минали спрагло у словесній рудні, Де спис пера, мов кайло шахтаря, Стрічала сяйвом не одна […]...
17. 26. ПЛОТІЮ УСНУВ Заснути плоттю – це не відчувати, як шепоти голублять вухо, як коса струмує між грудьми, як трепетом тривожить стать. Заснути […]...
18. “Я ЗНОВУ ЧІТКО ПІЗНАЮ…” Я знову чітко пізнаю окресленість осінніх візій в наскрізь провітренім гаю, в його просвітленості сизій, де облетів останній лист – […]...
19. “Через поле стежка до села…” Через поле стежка до села, А навколо – океан пшениці. Добре йти з думками наодинці У краю, де молодість пройшла. […]...
20. “Коли до губ твоїх лишається півподиху” Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах […]...
21. ЗНАК Богиня Долі порухом десниці Окреслила рішуче Зодіак І, стримавши іронію в зіницях, Спитала їдко: – Ну то де ж твій […]...
22. ЗУСТРІЧ Знову яблуні буйно цвітуть І лунає знайомий мотив: Ви мене й не любили, мабуть, Я ж без вас ані дня […]...
23. ЧЕРЕПАШКА Всесвіт – кожна пташка і комашка. Вічністю повита кожна мить. На долоні в мене черепашка, В ній вселенський океан шумить....
24. ОСІННЄ (“Лементує мева над лиманом…”) Лементує мева над лиманом – Чуєш, наче ридма птах рида. Вересневим вже кінець оманам, Глянь – рідіє осока руда На […]...
25. СУПЕРЕЧКА Кажеш ти, що марно я згораю, що життя повз мене проліта, що примарна, як видіння раю, ця моя затята суєта. […]...
26. Думка (“Нащо мені чорні брови…”) Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні […]...
27. Якщо ти хочеш Душу зберегти Якщо ти хочеш Душу зберегти, Не дати вмерти їй вiд суму й болю, Роботою рятуйся i любов’ю. Душа не може […]...
28. “А що в Москві? Панують знову білі…” А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; […]...
29. “От і упали сніги…” От і упали сніги, От і настали морози, От і бракує снаги Ждати на кращі прогнози. Холодно. Тоскно. Зима. Вітер […]...
30. “І знову гуляють сніги…” І знову гуляють сніги, І знову морози тріскучі, І схилені верби плакучі Стоять наче срібні стоги. Зрівняла зима береги, Ріку […]...
31. “І знову надходить весна…” І знову надходить весна, І ріки з-під льоду скресають. Заклично цвіте далина, І з вирію птиці вертають. Летять вони вдень […]...
32. “Віють вітри, віють буйні…” Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться. О, як моє болить серце, А сльози не ллються. (2) Трачу літа в […]...
33. “Короткі батькові листи…” Короткі батькові листи Без підпису і дати. Душа не вміє доброти У слові приховати. “Приїдь додому на святки…” Сердечна, щира […]...
34. “І знову день за книгами пройшов…” І знову день за книгами пройшов, Душа впивалась думами й чуттями, А за вікном розквітлими садами Торжествували травень і любов. […]...
35. “Не любити тебе – не можна…” Не любити тебе – не можна. Володіти тобою – жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом… в […]...
36. ЖОВТЕНЬ Тріпотять на вітрі явори, Шурхотить і опадає листя. Проти сонця світяться бори, Наче з бронзи чи із міді литі. В […]...
37. ФІЯЛКИ Фіялки теж мають життя, ім’я для пашпорту, наповненого проваллям, шлунки, що травлять те, що лишається з душ, кишки, форму яких […]...
38. Говорити, мовчати і говорити знову Я так довго мовчав ти ж бо знаєш як важко було мені в сутінках вустами вологими на добрі слова натрапляти […]...
39. САД Яблуні уже одквітували, Вишні і черешні одцвіли. Як мої батьки не бідували, А таки садок уберегли. Змучені, голодні і холодні, […]...
40. ВІЮТЬ ВІТРИ, ВІЮТЬ БУЙНІ Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться; О, як моє болить серце, А сльози не ллються. Трачу літа в лютім […]...