Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Пролітали селом поїзди…”

Пролітали селом поїзди, Прогиналися рейки і шпали. Всім селом за городи й сади Ми на зустріч до них вибігали, Миготіли […]

“Тихо. Пізно. Сніжно…”

Тихо. Пізно. Сніжно. Степ і далина. Усміхнися ніжно. Не сиди сумна. Ніч ясна і світла, Наче з кришталю. Як нікого […]

“Голодне літо по війні…”

Голодне літо по війні. Сідає сонце за горбами. Як пам’ять про недавні дні Село чорніє димарями. Хати згоріли. Криниці Стримлять […]

“Вечір, ніч, безмовне поле…”

Вечір, ніч, безмовне поле, Профіль жінки у вікні. Підіймається, мов полум’я, Повен місяць вдалині. А під тим розлогим місяцем По […]

МАНХЕТТЕН. ДУМА ПРО ЛЮДИНУ

Сади посадила і ріки приборкала. Планету засіяла житом і потом. Сьогодні в руках твоїх атом і космос, А що буде […]

МОТИВ СТАФФА – 2

Коли згадаєш злочини й сваволю, Які народам нелюди чинили, Мертвіє серце од німого болю, Жадають помсти мовчазні могили. Горить свіча […]

“До цеглини – цеглина…”

До цеглини – цеглина… Крокви, варцаби та балки… Ось і дах наче бриль, А над ним яворове гілля. Відзвеніли сокири, […]

ЖОВТЕНЬ

Тріпотять на вітрі явори, Шурхотить і опадає листя. Проти сонця світяться бори, Наче з бронзи чи із міді литі. В […]

РІЗЬБЯР

Різьбяр, коханий мій, Обручку дарував, На палець приміряв І так мені казав: “Все – суєта і прах, І срібло це, […]

ОБРІЙ

Там, де море з небом обнялося, Обрій – мов натягнута струна. А за ним – безмежне безголосся, Мороком покрита таїна. […]