Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ось той ліс, який мене стрічав…”

Ось той ліс, який мене стрічав
Шумом листя і гойданням трав,
Морем квітів, щебетом пташини,
Голубим джерельцем із долини.

Натомившись од щоденних справ,
Я душею й тілом спочивав
На галяві, де в столітній славі
Дуб здіймався в небеса імлаві.

Є той дуб. І стежка є в’юнка
Від струмка до хати лісника.
В ній жила красою богорівна
Полісянка, юна лісниківна.

“Де вона?” – у лісника питаю,
Мед гіркий у чаші розливаю.
Він сміється: “Нічого шукати,
Скоро буде внуків колисати”.

Я в блокнот записую адресу,
Я уже не маю інтересу
Ні до лісу, ні до ції хати, –
Час мені в догору вирушати.

Все змінилось. Все – як має бути.
І давно пора, мабуть, забути
Те дівча і ті літа безхмарні…
Та хотів би, а старання марні.

Помовчу, постою край галяви,
Подивлюся на квітки і трави,
І далеким згадкам усміхнуся,
І сюди уже – не повернуся.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

“Ось той ліс, який мене стрічав…” - ЛУКІВ МИКОЛА