“На обрії біле вітрило…”

Related posts:

1. ВОГОНЬ НА ОБРІЇ Град зірвався, гострий, наче кремінь, На байрак опівдні впала темінь. Де шукать розжохканих корів? Їх, таки зібравши, після грому Кожну […]...
2. НА ОБРІЇ СЛЬОЗИ Згадалося… Казкового бінокля солдат подав замислено мені. І я за склом, від подиху намоклим, побачив шлях, неначе уві сні. Його […]...
3. “На обрії душі моєї…” На обрії душі моєї Світає Слово, щоб пливти Супроти, не за течією – В умиті зорями світи. У тих світах […]...
4. “Біле – біле – біле поле…” Біле – біле – біле поле. Чорний гомін. Вороння. Посідало та й замріялось про убитого коня. Скаче кінь, копитом цокає, […]...
5. У КРИМУ Над морем – “Гніздо ластовине”, І скеля внизу – як вітрило. І думка за обрії лине, І далеч імлою повило. […]...
6. “Хай ніч буде тепла і синя…” Хай ніч буде тепла і синя, Хай місяць над морем пливе. Хай хвиля голубить каміння І чайка за обрій зове. […]...
7. “Грань хитка між буттям й небуттям…” Грань хитка між буттям й небуттям, Спільна доля судилася нам. От і старість ми разом зустріли, І скажу я й […]...
8. Моя туга колишеться моя туга колишеться на кучерях моря чайкою лине за вітром на обрії моє гніздо скалічене а дома ніде завжди кличе […]...
9. ЧОГОСЬ ТАК СУМНО Чогось так сумно… Повиті млою Стоять в задумі стрункі тополі, З вершин Бескиду пливе росою Вівчарська пісня,- а тут, на […]...
10. 1. ПРИСВЯТА Тут все з дитинства серцеві знайоме. Все, як було колись, воно моє, але між брів лягла тривожна втома, та, що […]...
11. БІЛЕ ВИДИВО ЗИМИ Вишиває сніг черешню, двір і нашу хату. Біла хмаро, де береш ти пряжі так багато? Брате яворовий, снігу в мене […]...
12. “Цей білий світ, як біле божевілля…” Цей білий світ, як біле божевілля, Як білих снів непрошена хода. Я в ньому дощ. Я в ньому сніг. Я […]...
13. “Чоло біле при чорній одежі…” Чоло біле при чорній одежі, Як при хмарі вечірня зірниця. В ока світло паде так на лиця, Як від місяця […]...
14. “Гул прибою і самшиту шати…” Гул прибою і самшиту шати, Цвіт магнолій, руж і орхідей. Пригорнись, кохана, до грудей, Будем слухать море і мовчати. Ми […]...
15. ПОЕТИЧНО – ПРО ПОЕЗІЮ Поезія – риба жива, Візьміть її в руки – тріпоче, Захоплює дух, вабить очі… (Іскряться, виблискують так і слова). А […]...
16. СХІДНИЙ МОТИВ Як пишно квітка лотоса цвіте. Яка жагуча врода у тюльпана, Яке в ромашки серце золоте, Яка троянда горда і духмяна! […]...
17. НА ХУТОРІ НАДІЯ Не вірили, сміялися, глумилися: – Ото придумав: серед степу – гай! А він мовчав. Саджав собі – і край. І […]...
18. ЗОРЯ УКРАЇНИ На обрії Києва сходить вишнева зоря. Зринають у небо мостів розтуманені брови. Пробоєм Славути гримлять океани-моря, і дивиться Київ на […]...
19. СПОГАД ПРО СЕРПЕНЬ Літо поволі до осені йшло, Сонце уже не палило, а гріло, Мирно лежало в долині село, Море штормами іще не […]...
20. ГУЛЯНКА Вже не по першій п’ємо отсе чарці; Так ізгадаймо про дещо ми, братця, Щоб воно з нами шуміло, гуло І […]...
21. ПІСНЯ СІРОМАНЦЯ Познайомився з лісом, травою, грозою, І на лапах моїх доцвітає весна. Походив по снігах, понапивався водою, Понаслухав рушниць – їм […]...
22. УВ’ЯЗНЕНІ МАКИ Розквітнув мак на табірній землі. В людей, котрі до жартів неохочі, Розгладжувались зморшки на чолі І веселішали суворі очі. Цим […]...
23. “Чому нам радісно буває…” Чому нам радісно буває, з дороги збившись, заблукать, і крикнуть радісно з одчаю? Яка це справді благодать – прийнявши в […]...
24. “Вечірня долина повита імлою…” Вечірня долина повита імлою, Осіння калина стоїть над водою. Рубінові грона обтяжують віти, Колише калину калиновий вітер. І тихо навколо, […]...
25. ЕЛЕКТОРАТ – Чи ви замислювались, Куме, Спитав сусіда дядько Гнат – Над тим, що я оце подумав Що ми тепер – […]...
26. ТАЛАН Колись турботливо і строго казала матінка мені: – Гляди, аби тобі дорогу не перейшли упорожні… Мені шуміло в полі жито, […]...
27. АНТИГРУДЕНЬ Грудень – довгий тунель: задихаюсь, мовчу, відчуваю: колись я таки пропаду в цім тунелі; упереміш з болотом сніги, і дорога […]...
28. ГОЛОВА Він зроду поля власного не мав, Чиє ж оце лежить, як кремінь в спеку? Лан білі крила важко підійма, Пониклий, […]...
29. ВЕСНЯНІ ПІСНІ ПОСВЯЩАЄТЬСЯ С. ПАВЛЕНКОВІ I Веселиться земля, Зеленіють поля, Розвилися гаї і дуброви; Соловейко в садку Тьохка пісню дзвінку; Од квіток […]...
30. “Цвіте барвінок, ряст цвіте…” Цвіте барвінок, ряст цвіте, І терен зацвітає. І соловей співа про те, Про що віки співає. Вслухаюсь у його пісні, […]...
31. Зі збірки “СТИЛЕТ І СТИЛОС” (1925)Стилет чи стилос? – не збагнув…” Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз […]...
32. “Життя людського нетривкі сліди…” Життя людського нетривкі сліди. Хула і слава – речі тимчасові. Але живуть у пам’яті і слові Жертовні дні і праведні […]...
33. СПІВ ВІДЛЕТНИХ ЖУРАВЛІВ Як осінні вітри дунуть І на небо хмари сунуть, Попід хмари сумно лине Ключ відлетних журавлів. Хто з них верне, […]...
34. “Друже мій, ось Вам картина…” Друже мій, ось Вам картина Венеційського дожа, Схожого дещо на Вас. Ви повинні прикликати Майстра, щоб Вам зробив У такому […]...
35. ЗИМОВЕ ШКЛО Так сумно, так без краю сумно. Усе скінчилось. (Чи й було?) Дивлюсь недвижно і бездумно Крізь зимове морозне шкло. В […]...
36. “Гей, на синьому небі, на блакитному небі…” Олесю Терентійовичу Гончареві Олесю Терентійовичу Гончареві Гей, на синьому небі, на блакитному небі – Вишиванкою зоряний степ… Повернуся назавжди – […]...
37. “Перше листя пливе по серпневій воді…” Перше листя пливе по серпневій воді, Непомітно відходить за обрії літо. Ми з тобою, кохана, іще молоді, І не треба […]...
38. “Чи зросту зерном у пісні щирій…” Чи зросту зерном у пісні щирій, чи землі хоч слово передам? Роки мчать хмаринами у вирій навздогін журливим журавлям. Роки […]...
39. ГІРКЕ ВИНО Мої дні жорстокі та холодні полину навіяли в пісні, потонули обрії в безодні чорної весни. Знов підказує мені до вуха […]...
40. ІНФАНТА Різьблю свій сон… От ніби вчора ми Зійшлись,- і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Акордами […]...