Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



НА ХУТОРІ НАДІЯ



Не вірили, сміялися, глумилися:
– Ото придумав: серед степу – гай!
А він мовчав. Саджав собі – і край.
І виросли дерева, вкоренилися.

Не вірили, сміялися, глумилися:
– Театри? Малоросам? Ну й дивак!
І смачно позіхали у кулак,
А потім дивувалися, дивилися.

Не вірили, сміялися, глумилися…
Тепер про них забуто назавжди.
А він вершив святі свої труди,
І ті труди в народі залишилися.

Лишилися, розквітнули, розвилися,
Як зелен гай, звелися в небеса.
Подивишся – і простір, і краса!
А от же бач, не вірили, глумилися.



НА ХУТОРІ НАДІЯ - ЛУКІВ МИКОЛА