Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КЛЕН

Ріка з Копетдагу, стрімка і студена.
Упала до ніг невисокого клена.

А він, учепившись корінням в каміння,
Висить над проваллям, де хвиль клекотіння.

Скажу співчуваючи: “Клене мій, брате,
Невже не міг ліпшого місця обрати?”

Одмовить спокійно: “Товаришу-брате,
Я тут народився, тут буду вмирати.

Негоже шукать мені ліпшої долі,
Бо хто ж звеселить оці урвища голі?”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

КЛЕН - ЛУКІВ МИКОЛА