“Глухо гуркоче прибій…”
Глухо гуркоче прибій,
Гори мовчать таємниче.
Чайка над морем кигиче,
Сумно й незатишно їй.
Осінь надворі. Сльота.
Пляжі безлюдні та голі.
Сірі човни на приколі
Сива гойда самота.
(3 votes, average: 2,33 out of 5)
Related posts:
- “Глухо храми упали у порох розбитих палат…” Глухо храми упали у порох розбитих палат, Жовті стіни фортець по узгір’ях; згинаючись вдвоє, Люди бігли у поле, і брата […]...
- “Сухо. Глухо. Тисне щось на вуха…” Сухо. Глухо. Тисне щось на вуха, Плаває тополь вовняний цвіт, І висить така важка задуха, Що й на душах виступає […]...
- “Холодне море, день похмурий…” Холодне море, день похмурий, Пісками вкритий берег бурий. Справляє сірий бал сльота, І нудить світом самота. Куди не глянеш – […]...
- ПІЗНЯ ОСІНЬ Поля обвітрені і голі, Над ними – хмари і граки. Під вітром хиляться тополі, Останні гублячи листки. Вночі бере мороз […]...
- НУДЬГА Холодно, сумно; під хмарами сірими Небо сховалось усе; Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе; Мокрий туман той прослався над […]...
- “За хвилею хвиля, рокоче прибій…” За хвилею хвиля, рокоче прибій, Од гулу здригаються гори. Одвічно триває затятий двобій За ці прибержні простори. Вода на пісок […]...
- ОСІННЄ Залетів до хати лист перший осені сумної. Поруділий, наче лис, весь пошерхлий, у сувої. Осінь, осінь, біль тривог, сива паморозь […]...
- GEIRANGER Юність Молодечий порив білопінним збігає потоком з гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик, – молодий водоспад білим шумом у […]...
- “Похмуре небо під горою…” Похмуре небо під горою У сірі скелі глухо б’є. Колись ми тут удвох з тобою Про щастя мріяли своє. Які […]...
- МРІЯ Хвиля човника легкого І цілує, і гойда, Ширша моря голубого Наша юність молода. Приспів: Без вітру не родить жито, Без […]...
- ВОЛИНСЬКІ ОЗЕРА 1 Вода прозора, мов сльоза, І лебеді на хвилі, І небеса – як бірюза, Й вітрила сніжно-білі. По берегах – […]...
- “Цілу ніч лютує шторм…” Цілу ніч лютує шторм, Злилося небо з морем. І нам незатишно обом – До ранку не говорим. Шматують простір блискавки, […]...
- “На обрії біле вітрило…” На обрії біле вітрило, І небо із морем злилось. Не все, чого серце хотіло, А все-таки дещо збулось. Що сіялось, […]...
- “Це осінь це осінь це осінь…” Це осінь це осінь це осінь на срібну дорогу вийшла і долю нам бабиним літом і листям черленим пряде Це […]...
- ЧОГОСЬ ТАК СУМНО Чогось так сумно… Повиті млою Стоять в задумі стрункі тополі, З вершин Бескиду пливе росою Вівчарська пісня,- а тут, на […]...
- Осіннє Осінь золотом догоряє, І, зазнавши нужди немало, З нею меркне і помирає Все, що вчасно не відбуяло. Все, що розум […]...
- ЗУСТРІЧ МАЛОГО АЙВАЗОВСЬКОГО З КОБЗАРЯМИ На велелюднім каффрському базарі Співали кобзарі із України. Націливши на кобзу очі карі, Побіля них сидів малий хлопчина. Нового побратима […]...
- Ігор Умер Олег. Закняжив Ігор. Це завзятий був вояк: Налітав він, наче вихор, І не знав жалю в боях. І державного […]...
- “Спорожнілі пляжі…” Спорожнілі пляжі, Посмутніла даль. Вицвілі пейзажі І легка печаль. Море сумовито День і ніч шумить. Проминуло літо Як єдина мить....
- ЕКСПРОМТ Як тяжко дихати – задуха І кашель. Ока не зімкну. Так надриваюся, мов глухо Товчу обухом об стіну. Чи то […]...
- ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...
- “І дожидаю, скорбний до одчаю…” І дожидаю, скорбний до одчаю. Осінній вітер б’є в моє вікно листками І навіває жах і безграничний сум. А я […]...
- 02. ПЕРШИЙ СНІГ Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. Навпростець […]...
- “О як буває сумно й гірко…” О як буває сумно й гірко, Коли в полоні суєти Оту банальну глузду мірку Ніяк не можемо знайти. А дехто, […]...
- “Сіла горлиця, сива горлиця…” Сіла горлиця, сива горлиця На Богдановій булаві – Навіть горлиця не прогониться, Схоче – сяде на голові. Безневинна ти, сива […]...
- БАЛЛАДА О МЕЧАХ И ХЛЕБЕ За синим морем – корабли, За синим морем – много неба. И есть земля – И нет земли, И есть […]...
- “Мені назустріч над вечірнім морем…” Мені назустріч над вечірнім морем примчався вітер, пристрасний і хижий. Під ноги хвиля стелиться в покорі і біла піна стопи […]...
- “Чи журавки ячать…” Чи журавки ячать, Чи гудок загучав – Щось кигиче чи тужить чаїно? Я на берег примчав… Та пустельний причал, Та […]...
- “ТРАВІАТА” Безголосне, мов сон, у хату Вкотився смерк. Високі стіни Прибрались в довгі сірі тіні, Запах камелій плив в кімнату. Блідава […]...
- “Я чую пісню, мов крізь сон…” Я чую пісню, мов крізь сон Далекий Черемош гуркоче; Мені вчувається щоночі Той шелест листя, шум сосон. І щось тій […]...
- “Стоїть гора, од снігу сива…” Стоїть гора, од снігу сива, В долині вогнище горить. І ти шепочеш: “Я щаслива”. І це свята для мене мить. […]...
- При заході сонця Нема за віщо дорікати долі, Літа й літа за нашими плечима. На схилі дня і віку мимоволі Душа стає, як […]...
- ДО БЕРЕГІВ До берегів уквітчано-зелених Пригнали човен мій буруни злі. Шепоче очерет: спочинь на сій землі. Спали човни. – Спини свій льот […]...
- “Пожовтіла тополя. І клен збагрянів.” Пожовтіла тополя. І клен збагрянів. Осінь надворі. Пора сумувати. І видіння з тобою проведених днів (З тобою! Посеред розквітлих лугів!) […]...
- СЕРЦЕ Гей, ти, серце, – сонячно гаряче, Гей, ти, серце, – сонцем золоте! Від колиски невгамовна вдача Оселилась з нами і […]...
- З циклу “НАЇВНІ ПОЕЗІЙКИ” (1913)ОСІНЬ Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь […]...
- СУТІНЬ Як за вікном ріка гуде шумиста Якусь журливу, стародавню думу, Тоді в саду спадає тихо листя, І осінь квіти наливає […]...
- “Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...
- НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...
- “Ряд хаток, пошарпані, подерті…” Ряд хаток, пошарпані, подерті, Мов старесенькі бабусі похилились; Кіллям стіни затрухнявілі підперті, Щоб од вітру не звалились. О, народе! Чи […]...