ЕТЮД ДО ПОРТРЕТА СЕЛЯНКИ
Маленька, легенька, старенька, сама, –
Ні плоду, ні роду – нікого нема.
Город, та криниця, та кілька сусід, –
Здавалось би, куций, приземлений світ.
А в душу заглянеш – і з дива замреш:
Душі тій немає ні краю, ні меж.
Прозор, таїна, глибина, чистота…
А жінка – як жінка. Селянка проста.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)Related posts:
- ЕТЮД ТРАВНЕВОЇ НОЧІ Прибилась пташка до вікна, На підвіконні сіла. А ніч була ясна-ясна І вся од цвіту біла. Ми пташці сипали пшона, […]...
- ВРУБЕЛІВСЬКИЙ ЕТЮД Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні […]...
- ДО ПОРТРЕТА САКСАГАНСЬКОГО Дивлюсь, Кабице незрівнянний, На молодечий твій портрет, – І зачарований, і п’яний Тобі присвячую сонет. Кому артиста серце знане? Йому […]...
- ЗА ЛІЛІЄНКРОНОМ Гей, чи заглянеш ти коли В світ моїх дум? Чи він розжарить грудь твою, Зворушить ум? Може, в далекий підеш […]...
- НАЧЕРКИ ДО ПОРТРЕТА ІВАНА ФРАНКА (Поема) Дмитру Павличку 1. Прихильний до тиші золочений явір про полудень літній йому звістував, та хмара зависла, червона краями, хотіла, щоб […]...
- ЖУРАВЛИНИЙ ХРЕСТ Як рана в душі – Журавлів відліт. Це хрест на померлому літі. Померла людина – Втрачений світ. Кохання – Це […]...
- ЕТЮД ЗІ СВІЧКОЮ І знов мені дорога дальня По картах випала. Іду. …Горить свіча в твоїй вітальні Одна-єдина на виду. Запахло воском від […]...
- ДИДАКТИЧНИЙ ЕТЮД I Коли в тобі зрубали щось високе і горде, і воно впало на душу, мов колода, і не анабш, куди її […]...
- Живемо під чортом неначе під Богом живемо під чортом неначе під Богом і вправно жонглюєм словами в яких від глибин від прасуті святого немає ні грама […]...
- КАРПАТСЬКИЙ ЕТЮД Над Карпатським плаєм Місяць срібноликий Зачепився рогом За вершок осики. Розлилось довкола Акварельне плесо Й світ підперезало Білим перевеслом. Мовби […]...
- НЕЗРЯЧИМ ПОЕТАМ Ніч – глибина душі… Яка безмежно глибока, Глибша, ніж бачить око В зоряному коші. Можна повабити око – Й розчарувати […]...
- СОНЯШНИЙ ЕТЮД Де котиться між голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима, Я продаю сонця – оранжові, тугі, З тривожними музичними очима. […]...
- ПОРАЗКА Січень вимучив мене, як сука- жінка, я тільки чую, як дощ надворі падає на свої м’які коліна, і я молюся […]...
- ПРЕЛЮД № 13 За віком вік – до Курської дуги. Від пірамід – до атомної згуби. Завіса! Все, товариші боги! Мені не смішно. […]...
- СПІВЧУТТЯ Найкраще почуття – це співчуття. Це спів чуття і це дарунок Бога. Допоможи – у цьому сіль життя, – Якщо […]...
- “Ви не дивуйте, справді, люди добрі…” Ви не дивуйте, справді, люди добрі, Що я усе про неї не вгаваю… Про Вись мою, що в’юниться за обрій, […]...
- ПРОЛОГ ПОЕТА Неси в очах дива і недива, і казки світ, і виміряну землю, як бруньку, що весною ожива, як хліба шмат, […]...
- “Мій раю зелений…” Мій раю зелений, Мир-зіллям маєний, Стелися круг мене В далекую даль! Пречудний спокою, Витай надо мною. Святою рукою Прогонюй мій […]...
- “Сріблом відсвічують Світязя хвилі…” Сріблом відсвічують Світязя хвилі, Плинуть вздовж берега лебеді білі, Мріють в заплавах рибальські човни, Світ повен світла і таїни. Сосни […]...
- ЕТЮД САМОТИ Ображений, зневажений, На самоті з думками, Сидиш, підперши голову Крутими кулаками. А десь радіють недруги, І мед-вино кружляють, І зле, […]...
- ТРАВНЕВИЙ ЕТЮД Бузок скрипів, перегорів, Пошумував, та й годі. А птах зрадів, гніздечко звив І пух послав насподі. Така пора: кому – […]...
- ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЕТЮД Далекі села і міста, Дорога – як струна. Недоціловані уста. Події. Імена. Вокзали. Візи. Суєта. Готельні номери. І дні складаються […]...
- “Над Черемошем сяйво місяця…” Над Черемошем сяйво місяця. Легенда, казка, таїна. Яремча. Коломия. Вижниця. Благословенна сторона. Не раз руйнована, й грабована, І розподілена між […]...
- СКОВОРОДА Піти, піти без цілі і мети… Вбирати в себе вітер і простори, І ліс, і лан, і небо неозоре. Душі […]...
- РОБОТА ДУШІ Борисові Олійнику Душа у роботі. Це тиха робота. Це грому важкого далекі розкоти. Це буря незрима. Це злива і град. […]...
- СУТІНКИ У сутінках душі моїй тривожно. Між цих смутних задимлених пожеж, між цих туманів розминуться можна з життям своїм і заблукать […]...
- В НАЙТЯЖЧУ МИТЬ. Драматичний етюд Дія відбувається після того, як кубинські повстанці, висадившись із “Гранми”, потрапили в засідку батістовців і були покошені кулеметним вогнем. З […]...
- “Вечірня жінка і ранкова жінка…” Вечірня жінка і ранкова жінка – Немов вечірня й вранішня зоря. Ранкову манить росяна стежинка, Вечірня – в тихім сяйві […]...
- КАДРИ З ТЕЛЕФІЛЬМУ Ввійдіть у гай, без поспіху ввійдіть, Знайдіть себе у щебеті і квіті. Тепер скажіть: ну як могли ви жить Без […]...
- V Мототекст про Мотто Які ці скрипкові жалі Стоїть при душі костомаха… Не вбий! Дай пожить на землі, Де дівчинка гратиме Баха, І Моцар […]...
- СЕСТРІ Маленька річка попід гаєм, Вузенька стежка через луг. І трави з квітами навкруг, І ми до ночі в них блукаєм. […]...
- “Ах, скільки струн в душі дзвенить…” Ах, скільки струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?! Ні, слів людських […]...
- “Це інший світ… Я з іншого прийшов…” Це інший світ… Я з іншого прийшов, Я ще від тих, кого давно немає, Та тверде місце тут своє знайшов […]...
- ЕТЮД Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо […]...
- “Відшумлять ювілеї…” Відшумлять ювілеї, Спаде словесна піна І залишиться чиста вода літератури, як джерельна опісля повені. І заглянеш туди, і побачиш у […]...
- “Упали сніги на луги…” Упали сніги на луги, На темні ліси і діброви. І сиві дуби, як боги, Застигли, нахмуривши брови. І тиша довкола […]...
- ПІДМОСКОВНИЙ ЕТЮД По двійко лиж – і навпростець лісами, в сніги, у сосни, в тишу – без лижні. Сполохать ніч дзвінкими голосами, […]...
- ДИДАКТИЧНИЙ ЕТЮД II Все-таки непросто зрубати високу і горду смереку. То тільки так здається, бо легко її обняти. То вже й тобі так […]...
- ФАНТАСТИЧНИЙ ЕТЮД На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева й […]...
- “З-за змари сонце спалахне…” З-за хмари сонце спалалхне, І вітерець повіє. І щось незнане й неземне На обрії замріє. Душа чутилива, мов струна, На […]...