Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЕТЮД ЗІ СВІЧКОЮ

І знов мені дорога дальня
По картах випала. Іду.
…Горить свіча в твоїй вітальні
Одна-єдина на виду.
Запахло воском від порогу,
І тінь метнулась по стіні.
– Сама?
– Сама.
– І слава Богу.
Бо щось втомився я з дороги,
І якось холодно мені.
То що, для гостя буде кава,
Чи, може, місце при вогні?
Або хоч усмішка лукава,
Бо все ж до біса наблукав я,
І якось холодно мені.

На шишкінській картині стежка,
Соснинки тіло золоте.
А на халатику мережка
Іще волошками цвіте.
– Сама?
– Сама.
– Чекала?
– Пізно.
Та ще й заохкала зима.
…Дзвенить дорога, бо залізна,
І плаче жінка, бо сама.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


ЕТЮД ЗІ СВІЧКОЮ - ШЕВЧЕНКО МИХАЙЛО