ДВІ ЗВІСТКИ
Прийшла у дім на сина похоронна,
Схилилас матір в тузі край стола.
Немилий світ, але вона жила,
Перед найважчим горем безборонна.
А час минав. І звістка знов прийшла,
Що син – не вбитий, що – страшна помилка.
Потьмаривсь розум, і померла жінка,
Знести такого щастя не змогла.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)
Related posts:
- “Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […]...
- ЗЕЛЕНІ РУНА І І знов, і знову цей мотив упертий – Старий, як світ, і вічно юний спів: Прийшла весна, і білий […]...
- ПАЛІМПСЕСТ Коли в монастирях був папірусу брак, Ченці з рукопису старе письмо змивали, Щоб написати знов тропар або кондак, І палімпсестом […]...
- “Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання…” Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання. Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік – ця тривога, ця […]...
- ФАТАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ Ще побілішала біла палата. Впав на підлогу зів’ялий халат. Операція пройшла успішно… – Таксі! – Навіщо таксі? Жінко, пройдемось пішки! […]...
- “Дівочих непорочних ліній…” Дівочих непорочних ліній Довершеність – літак і лук. Вона прийшла у день осінній, Вся повна чародійних мук. На грудях, на […]...
- “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...
- БЕРЕЗНЕВА НІЧ 1861 РОКУ Як ризи печалі, чорніло холодне небо, І все, все поникло в холодній тузі, Тремтіли зірки, як сльози, на виднокрузі, Упасти […]...
- “Вечірня жінка і ранкова жінка…” Вечірня жінка і ранкова жінка – Немов вечірня й вранішня зоря. Ранкову манить росяна стежинка, Вечірня – в тихім сяйві […]...
- “Ще день чи два – і зацвітуть сади…” Ще день чи два – і зацвітуть сади. Мій добрий батько вийде в світ розквітлий Й згадає брата, що під […]...
- ОЙ, ТРЕМБІТИ, ГРАЙТЕ ЛУНКО (Під коломийки) Ой по горі, по горі Гонять вівці вівчарі. Гой-гай, хлопці, грай, Прийшла воля у наш край! А по горі Горяниці […]...
- “На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…” На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки – біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, […]...
- “І як тепер тебе забути…” І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, […]...
- ЗАЙВЕ ПИТАННЯ Миє жінка у квартирі ввечері підлоги. Раптом сунеться Тимоха, ледве тягне ноги. Жінка в сльози: – Знов напився? Де тинявся […]...
- “Найлегше згадую жабу…” Найлегше згадую жабу. Точніше, її очі, страшніші від очей змії. Бо то очі жаби, яка в сутінках прийшла назавше забрати […]...
- БАЛАДА ПРО РОЗУМ Кажуть, що на дорозі не валяється розум… І ось на дорозі – розум! Ходить поміж людей сила живих ідей, роздумів […]...
- ДИПТИХ 1 На скроні, де ще б’ється тепла жилка тремтить пелюстка. Черешнева мла. Червоним ще не правлена помилка Ти вже її […]...
- “Вже бракне слів. Важка хода пера…” Вже бракне слів. Важка хода пера. Рипить воно, немов правдавній спомин. Але мені ще не прийшла пора летіти в ірій […]...
- “Ти знов прийшла, моя печальна музо…” Ти знов прийшла, моя печальна музо. Не бійся, як не покладаю рук. Пливе над світом осінь, як медуза, і мокре […]...
- ПІШЛА Довго будуть сумніви долати І морочить голову мені, Хоч і знаю – назавжди пішла ти, Назавжди розтала вдалині. Щастя знов […]...
- ЕТЮД ДО ПОРТРЕТА СЕЛЯНКИ Маленька, легенька, старенька, сама, – Ні плоду, ні роду – нікого нема. Город, та криниця, та кілька сусід, – Здавалось […]...
- “Відшаруділо під ногами листя…” Відшаруділо під ногами листя, І віджурилось небо журавлями. Осінній смуток овіває лиця, І холодок прощання поміж нами. Невже це – […]...
- НАРОД НАШ – ЗНАХІДКА ДЛЯ БАНДИ Я – незалежна українка І як не дивно, ще жива, Хоч в нашій долі – що сторінка, То помилка якась […]...
- НОВИНА Під час дня не стається нічого, як звичайно, та коли я приходжу додому, дізнаюся, що моя мати померла більше, ніж […]...
- ВЕСНА Весна прийшла, весна – цариця. Усе цвіте, усе цвіте. І щастя наповняє серце, І зелено навкруг усе. 9.ХІ.1915...
- “Музо, ритмом ти розум…” Музо, ритмом ти розум. О Музо, реве розум… Мила, поета за те опалим. І, рівен зневірі, Уріс у сіру Дорогу, […]...
- ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих […]...
- ПОБАЛАКАЛИ Кадр із фільму у журналі жінка розгляда: На коні сидить панянка, гарна, молода. Клича жінка чоловіка, каже: – Подивись! Я […]...
- ПРОЛІСОК – Чого ти, квітко, рано розцвіла? У березні весна іще непевна… – А що робить, коли я щастя повна? Я […]...
- ВІДДАЛЕКИ Ви, сцени літ малих, що люба пам’ять ваша Здається з тим, що є, контрастом над гірким, Де засвілилася душа в […]...
- “Люблю астрономію…” Люблю астрономію, музику і жінку. Астрономія возвижує, музика оп’яняє, жінка дивує – у голосі, у погляді, навіть у посмішці – […]...
- “Жінка – українка…” Жінка – українка Й відгомін бандури… Ще одна сторінка З далечей похмурих. Те мужське козацьке – Заняття кобзарське Перебрала жінка, […]...
- “Я не знаю, хто ти, звідки ти…” Я не знаю, хто ти, звідки ти, із яких прийшла країв – дні грудневі стануть свідками серед скошених полів. Я […]...
- “Шукає вад у молодості старість…” Шукає вад у молодості старість… А що це? Чи стривоженість, чи заздрість До тих, кому передає у віно Вона своє […]...
- ТИ НЕ ПРИЙШЛА Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в […]...
- МАРГАРИТА я прийшла на світ неозброєна щоб битися на шпагах з нечистою силою тим паче з великим коханням чому мені – […]...
- “Як тільки наповниться серце журбою…” Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні – Я знов уявлю, що стою під вербою В […]...
- КРАСУНЯ РІЦА Поблизу Головного Кавказького хребта є дивної краси озеро, що за легендою отримало назву від імені дівчини Ріци. Де підвелися гори […]...
- СИМВОЛ Чим далі, тим похмуріш мряки, Тим небезпечніша дорога… О, ніби Ніке з Самотраки, Твоя смертельна перемога! З одірваною головою, Безумна […]...
- ТОВАРИШАМ ІЗ ТЮРМИ Обриваються звільна всі пута, Що в’язали нас з давнім життєм; З давніх брудів і думка розкута – Ожиємо, брати, ожиєм! […]...