БАБИНЕ ЛІТО

Related posts:

1. БАБИНЕ ЛІТО Знову сьогодні літає в полях бабине літо… Бабине літо… За справжнім як – жаліти чи не жаліти?.. Тиша окутує земний […]...
2. “Бабине літо літає на вітрі…” Бабине літо літає на вітрі. Бабине літо… Що це пахуче таке у повітрі Розлито?.. Листя – мов злотом обвіяні віття, […]...
3. БАБИНЕ ЛІТО Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання […]...
4. “Над Полтавою – літо бабине…” Над Полтавою – літо бабине. У Санжарах – падолист… Що ж ти, мила, зі мною бавишся: Став я тінню – […]...
5. Літо Жара нестерпна і важка, У небі – ні хмарини. І тане слід від літака, Як нитка павутини. Стоять налиті сонцем […]...
6. БАБИНЕ ЛІТО Листок од клена одірвавсь, Летить додолу – пада, пада… Люблю осінній слухать вальс Замріяного листопада! Люблю осінній шум. Люблю, Коли, […]...
7. БАБИНЕ ЛІТО Упали приморозки ранні На молоду озимину… Берези в білому убранні Гудуть мелодію сумну. В ці дні, задумливо-багряні, Я свого серця […]...
8. “В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють…” В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють, в душі чебреці вигоряють, і в’януть в душі полини. В посушливе літо […]...
9. “За літом літо, літо літо лове…” За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне […]...
10. БАБИНЕ ЛІТО човни крізь дим тіла у сон глибокої квітки смерті у заплющених очах заснованих сухою летючою слиною ідолів далини які пестять […]...
11. БАБИНЕ ЛІТО човни крізь дим тіла у сон глибокої квітки смерті в заплющених очах заснованих сухою летючою слиною ідолів далини які пестять […]...
12. “Яких тільки в лісі нема кольорів…” Яких тільки в лісі нема кольорів: Розкрила палітру художниця осінь… Дуби ще зелені, А клен вже горів, Зухвало підпалював полум’я […]...
13. ВОСЕНИ-ЛІТО Була мого віку в маї ти моя зозуля. Де взялась шуря-буря, холодом подула! Нас погнала-розігнала, я один зостався. Пройшло літо, […]...
14. “Кущ осінньої калини…” Кущ осінньої калини Паленіє у вікні. Біла нитка павутини Пропливає вдалині. А під нею сині-сині Ріки, наче неземні. У ясному […]...
15. Літо меншає, і звужується коло З циклу “Нотатки фенолога” Літо меншає, і звужується коло – нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, […]...
16. “Тут літо ходило, а нині – осінь…” Тут літо ходило, а нині – осінь. Покошено трави. Засіяно лан. Малу павутиночку вітер відносить, За неї чіпляється сивий бур’ян. […]...
17. “Спинилось літо на порозі…” Спинилось літо на порозі І дише полум’ям на все, І грому гордого погрози Повітря стомлене несе. Умиється зелене літо І […]...
18. “Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...
19. “А ще пригадую літо над Бугом…” А ще пригадую літо над Бугом, Останньої зустрічі дні, Коли я ще міг стати більше, ніж другом, Розлученій з мужем […]...
20. “Голодне літо по війні…” Голодне літо по війні. Сідає сонце за горбами. Як пам’ять про недавні дні Село чорніє димарями. Хати згоріли. Криниці Стримлять […]...
21. ЛІТО Одцвіли кульбаби у гаю, Облітають, мов пороша біла, Нагадавши молодість мою, Що давно так само облетіла. Сонце піднялося у зеніт, […]...
22. “Виповнюється літо. Колоски…” Виповнюється літо. Колоски Тужавіють, схиляються доспіло, І вже зелене жито пожовтіло, І жовті плями впали на садки. У півників пробились […]...
23. “Прощалось літо. Тьмянів лист…” Прощалось літо. Тьмянів лист, І лев лежав під кленом. В прощанні літа син дививсь На лева і на мене. Тремтіли […]...
24. “Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо…” Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо, про те, що давно розпорошено вітром; зажди, це ж ти сам пороздмухував листя і […]...
25. “Іще одне минає літо…” Іще одне минає літо, Сади вигойдують плоди. І жухнуть трави сумовито, Відзеленівши назавжди. Душа схиляється до сповіді, Думки велично-урочисті. Стою […]...
26. ЗОЗУЛИНЕ ЛІТО Кує зозуля, що життя минає, і полягає літо у покосах. Головами наклавши, духмяніють що є сили трави по цей бік […]...
27. НА ВОДІ Виводить місяць сині тіні на шир, торовану удаль, а довкіл тебе білопінно ласкавиться лунка вода. Присвячуєш живкому плину свою тривогу […]...
28. ЗНОВ НАСТАНЕ ЛІТО Я не знаю, що з тобою, де ти І чи знов зустрінемось коли… Та хотів би, щоб зими замети Літа […]...
29. “Далеко від рідного краю…” Далеко від рідного краю, На лоні розлогих степів Злітає у далеч безкраю Журбою окрилений спів. Як пташка за літом у […]...
30. “Перше листя пливе по серпневій воді…” Перше листя пливе по серпневій воді, Непомітно відходить за обрії літо. Ми з тобою, кохана, іще молоді, І не треба […]...
31. Літо вливається літо вливається в моє дозрівання спокійною флейтою подивилося у вічі жорстокости полонило її як полонить картина з вагітною жінкою...
32. СМУТОК Заховав я смуток в заростях калини, В здичавілих нетрях бузини. – Не показуйсь, смутку, – я прохав невпинно. – І […]...
33. ЛІТО День гасить зорі, – Уже світанок. Почне сопілка – Шовсь! Перепілка. Серед туману Лани – мов море. Літо наспіло: Побудь […]...
34. “Довго-довго давнє літо давніло…” Довго-довго давнє літо давніло, Де не йшло – стояла синя мла. Мамалижна хмара на Молдавію Ще одну рябеньку повела. Їм […]...
35. СОН Мені приснилась осінь: я в дорозі до падолиста, до багрянь з дерев… За горизонтом на самому розі мене хтось мовчки […]...
36. ШУМСЬКІ ЛІСИ Зелена повінь. Глухомань і шум Століть зелених, пралісу густого, Тече ріка невиснажена з нього, Немов потік одвічних наших дум. Зелена […]...
37. ДАЛЕКЕ ЛІТО Так пусто літо відійшло – вже й не дотягнешся рукою, бо, мов туман, тоненько скло між літом стало і між […]...
38. ПІЗНЄ ЛІТО Синиця з цвіркотом вікном нераз Влітає вістку про город подати: Осіння наступає вже пора, І жовкнуть листя й гарбузи пузаті. […]...
39. ПЕРШИЙ СНІГ Копаються гави в одвійках, І скляно дзвенить од стежок. Спокійно по косих лінійках Спускається перший сніжок. Шликами стовпці голомозі Вбирає […]...
40. СПОГАД ПРО ЛІТО В СУРЖІ Вкопали молодої бараболі, Вкришили кропу у зелений борщ… І зустрічались радо при застоллі Із юним громом ряснолистий дощ. Бджола сиділа […]...