ПАЛІНДРОМОН, ч. 6

Related posts:

1. ПАЛІНДРОМОН, ч. З Будда, Ганді, Галя (но-но: зіб’є пиху) – політ, нема трапа тут, а дик-літак. (О, масне – мус). У, Лучук – […]...
2. “Світе ясний! Світе тихий!..” Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого […]...
3. КЛИМЕНТІЙ, СИН ЗИНОВІЯ Находивсь Зиновій, кляне долю всує, сон лихий приснився – про що він звістує? Приверзлося гаддя, либой, на нещастя, жаско вже […]...
4. ФАТАЛЬНА ПОМИЛКА Світе, якому ти богу молишся на самоті? Нитка життя людського рветься в путі. Нитка життя пропаща… Відстань така близька – […]...
5. З ГОТФРІДА БЕННА Пошлю очам твоїм дрімоту, лишу цілунок на устах, я сам нестиму ніч, скорботу і все, що народилось в снах. Я […]...
6. РИБАЛОНЬКА Хіба можна так жорстоко карати людину? Дали Марку десять років за одну рибину. За рибину – десять років не бачити […]...
7. МОЙСЕЙ І кликав Мойсей до Господа, кажучи: “Що я вчиню цьому народові? Ще трохи, – і вони вкаменують мене”. Ще трохи, […]...
8. “Очі – дві волошки в житі…” Очі – дві волошки в житі На Вкраїні, там, у нас. Коси – жмут ясний пшениці На дорозі, там, у […]...
9. “Мело куколем…” Мело куколем, Мело болем… Але перепела Пилип З Низин Веде в З’явовир-кривов’яз Оголiлого… А липа лови сиволапила, Пильно говiв огонь […]...
10. ПРОПАСТЬ Я кинув там камінь і слухав – Прогалина тихо ковтнула – Приповз я і глянув без руху, Тривога слова всі […]...
11. “На відногах темної Ками…” На відногах темної Ками, За дротами зрубів Мордви Голосними кличе віками Гомін помсти – в серце Москви! За Уралом і […]...
12. МІЙ ЦЕХ В мойому цеху теслів і митців п’янливі таємниці, зваби і омани. Перо і пензель, тремтячи в руці, проколюють думок метелики […]...
13. КОЛИСКОВА Мiсяць яснесенький Промiнь тихесенький Кинув до нас. Спи ж ти малесенький, Пiзнiй бо час Любо ти спатимеш, Поки не знатимеш, […]...
14. “Нам не знать, як згашено кров…” “Діла і бажання сторукі І смерть, як найвищий вінок”. О. Ольжич Нам не знать, як згашено кров, І не знати, […]...
15. “Хто ж це так із тебе насміяться смів…” Хто ж це так із тебе насміяться смів? Хто у твоє серце ніж загородив? Виростали діти в хаті, як в […]...
16. “Світ який – мереживо казкове!.. “ Світ який – мереживо казкове!.. Світ який – ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. […]...
17. “Ні, я вірю, що знову піднесу…” Ні, я вірю, що знову піднесу До уст пугар пречистих цих напоїв. Я знав, я знаю й знатиму красу, Якою […]...
18. “Зусібіч облягло дощем…” Зусібіч облягло дощем, І хмари йдуть, немов на плаху. І ятриться глибокий щем, І можна з розпачу заплакати… Та, власне, […]...
19. ПТИЦЯ РОЗЛУКИ Дорога рудим небіленим полотном Постелилась від нашого дому, А ти чорно-білою птицею Даленіла на тім полотні, Чорно-білою птицею… Коли я […]...
20. ЩАСТЯ З усіх людей найбільше я щасливий, будую білий калиновий міст. Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий. Великої моєї […]...
21. СТУСОВА КРИНИЦЯ Жадливо пив джерельну силу Стус Із материнської в селі криниці, Щоб невзабарі, вдавшись до Столиці, Зірвати з горла брежнєвський мотуз. […]...
22. “ніби два крила на щоки…” ніби два крила на щоки ворон кинув молодий очі темні: за два кроки не побачиш сам себе запитаєш скільки років […]...
23. ЗРАДА АНГЕЛА Втомились плечі від незручних крил, таких, як на старих дереворитах. В куточках уст усмішка сибарита і на сандалях тротуарів пил. […]...
24. В АЛЬБОМ ПАННІ О. К Твій поцілунок крізь вінок! Ах, я і так вже п’яний Бажанням лаврів і квіток В наш дужий час весняний… 1929...
25. “До сивих брів обдмуханий морозом…” До сивих брів обдмуханий морозом, спинивши сніг, стояв похмурий ліс; і вітром гострим холодило сльози, і світ ламався у кристалах […]...
26. “Білим жалем вечір кинув у тіні…” Білим жалем вечір кинув у тіні, білим жалем білий шум пороші, бо так рано одцвіталися черемхи і жечміни, бо так […]...
27. ЧЕРНІГІВ Могутніх ферм мереживо прозоре, Залізний ляск і двоколійна путь В широкий світ непереможно звуть, Де йде життя і довгу ниву […]...
28. Твій безголосий крик твій безголосий крик порву на кусники квітів з засушених пелюсток сплету вінок якого ні тобі ні мені не донести до […]...
29. ПРАВДОНОСЦІ О світе, пізнавай! Немов номади, Йдемо в чужий, сполоханий простір. З важкими таврами невчиненої зради, Всіма зацьковані – як звір […]...
30. “О, світе мій…” О, світе мій, гірка моя молитво, скудель скорбот, ілюзій та дощів! Я птаха твоя сива перелітна, сліпий підранок серед комишів…...
31. ГРАФОМАН Це – графоман. Я бачу зразу. З півслова. З першого рядка. Але як ловко ліпить фразу, Яка легка, метка рука! […]...
32. ЧУДО Очима стрілись ми, і ти мені сказала, Що я вінок ношу, письменства сюзерен, Схилила голову з покорою васала І не […]...
33. ПЕРСЕЙ Застиг Персей з Медузою в лівиці, Самого Зевса богорівний син, Від золотих народжений краплин З Данaї лона в кам’яній в’язниці. […]...
34. “Роздумано, важко ступали коні…” Пам’яті З. С-ської Роздумано, важно ступали коні. Ти лежала високо й спокійно, Сама непорушна, ти всіх вела. Суворі люди ішли […]...
35. БАЛЯДА ПРО СКРОМНІСТЬ – Не вистачає йому скромності! – Кричало круг мене голодне кодло Скромних графоманів і чесних заробітчан. – Так, трохи не […]...
36. СОКІЛ Сокіл літа високо, Сонцю і бурі-січі Остре соколе око Дивиться просто в вічі. Кігті – кігтити хмару, Дзьоб – щоб […]...
37. ТЕРНОВИЙ ВІНОК Жінка в траурі перед труною Кобзаря Вся в чорному, притислась між людьми І, скорбна, стала… Втома на повіках, Китайки доторкнулась […]...
38. “Чому, сказати, й сам не знаю…” Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт. […]...
39. ІЗ КОСМОСУ Сіре небо сірої землі За шибками нашими стоїть. Десь летять космічні кораблі – До яких причалів і століть? Космонавт на […]...
40. ПОНАД БЕРЕГОМ Липне грязюка до ніг над Сучаном Після дощу. Кинув у воду капусти качан, Кричу. Скінчивсь, – і другого не буде, […]...