“Людська душа, як дерево гіллясте…”
Людська душа, як дерево гіллясте,
Як дерево гіллясте при дорозі.
Із вихором дорожнім прилітають
І осідають біси на деревах.
В гущавині привітній і зеленій
Побачиш – блисне з ізмарагду око
Або, обважнене надміром бісів,
І жовкне, й гнеться дерево додолу.
Ідеш задуманий в алеї душ людських
І оглядаєш ці гримаси й вихиляси;
Бо ж то так рідко струнчиться і квітне
Душа, як дерево, очищена громами…
(3 votes, average: 3,67 out of 5)
Related posts:
- ВОГОНЬ-ДЕРЕВО Мандарини надумав зрубати сухе вогонь-дерево навпроти пагоди, але потім задумався і зробив із нього пам’ятник. Написано: “Вогонь-дерево дало свою кров […]...
- ДЕРЕВО Вітри розносили сонця і сіно, Піском заносячи усесвіт, І очі грузнули від невбиральних видив. І крик, що коливав рівнину, Висів […]...
- “В зеленім лісі дерево одне…” В зеленім лісі дерево одне, – Чого воно найпершим пожовтіло? Росло як всі, до сонця лебеділо, Тепер стоїть задумливе, сумне. […]...
- Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ ДЕРЕВО Гірку насінину я в землю поклала, сказала: – Я хочу побачити дерево. Повільно дерева ростуть, але швидко встають бур’яни, мов […]...
- ДЕРЕВО Ось це дерево. Розлога крона. Кора гладенька, тепла. Я посадив його В день народження моєї матері. Це було давно: Мама […]...
- “дерево парадоксальності” дерево парадоксальності корінням вгору посаджене росте і десь там під землею на ньому вже спіють квадратні груші...
- БАЛЯДА ПРО ФІГОВЕ ДЕРЕВО “Я – біблійне фігове дерево, Що не вродило плодів. Не гойдаю на своїм тілі М’якости листя, як інші, Не опірююсь […]...
- “якщо дерево…” якщо дерево яке дасть мені останній рятунок вже ось-ось догризатимуть баби-яги і отруйні змії – чи хоч одне-єдине літаченя на […]...
- ЗЛАМАНЕ ДЕРЕВО Учора ще росло й цвіло, З вітрами гомоніло, А нині вичахло зело І цвіт осипавсь біло. Умерло дерево за мить […]...
- ПРИТЧА ПРО ДЕРЕВО СМУТКУ Розкошує син царя Еллади у віночку благородних рис. Чистим злотом ковані палати споглядає нудно Кипарис. Але є у зніженого бога […]...
- ДЕРЕВО НА ПОРУБІ Суцільно зрубаний квартал Карпатського старого бору – Немов який нестримний шквал Пронісся, оголивши гору. І тільки дерево одне На все […]...
- Не падай в розпач, що душа самотня! Не падай в розпач, що душа самотня! Самотнi всi. Самотнiй рiд людський. Нас кинуто у Всесвiту безодню Нiхто не знає […]...
- “Когда душа, расправив крылья…” Когда душа, расправив крылья, Дерзает выспренний полет, И я взнесусь не без усилья Во область чистую высот,- Как мяч, взлетевший […]...
- ДУША ЦЕРКОВЦІ Душа старої церковці Ходить між буками, Гребе на горбі, на згарищі, Чи не лишилося щось З мосяжних хрестів, Якийсь уламок […]...
- “Не раз душа моя скимить…” Не раз душа моя скимить В глухі беззвіздні ночі, І сум туманний давить грудь І до землі толочить… Не сниться […]...
- “Душа моя – пустка холодна й німа…” Душа моя – пустка холодна й німа… Нічого в тій пустці самотній нема: То вітер розвіяв, то хвилі зірвали, То, […]...
- ПУЧНЯВІЄ ФІГОВЕ ДЕРЕВО “Uraltes Wehn vom Meer,… O wie fuhlt dich ein Treibender Feigenbaum Oben im Mondschein…” R. M. Rilke Будь при мені, […]...
- ДУША Душа моя, печальница О всех в кругу моем, Ты стала усыпальницей Замученных живьем. Тела их бальзамируя, Им посвящая стих, Рыдающею […]...
- “нічийний страх на кожне дерево…” нічийний страх на кожне дерево – трава доскочить до трави. і зівота перед куделею пушкъ замацує, як шви, – лише […]...
- “Душа наїлася та бреше…” Душа наїлася та бреше. А бреше як! І те і се. Що вуж, мовляв, корову ссе, А відьма жінці косу […]...
- Душа – невидимка Душа – невидимка. Где ты живешь? Твой маленький домик, Наверно, хорош? Ты бродишь по городу, Бродишь одна, Душа-невидимка, Ты мне […]...
- ДУША ЖУРАВЛИНА Курличе душа журавлина і пружить морозне крило. Десь там, на іскристій рівнині, не спить у заметах село. Над ним у […]...
- РАЙ І ПЕКЛО І рай і пекло є тут на Землі, Існують рядом з нами по-сусідстві, Заховані в уяві нашій, як в імлі, […]...
- Я себе посеред ікони на дерево проміняв я себе посеред ікони на дерево проміняв і ніч прилипає до горла холодним вологим лезом вони справді кожної ночі підбирають […]...
- “Так любить душа одинока…” Так любить душа одинока Далекий і тужний мотив: Журливе журчання потока І шелест пожовклих садів. Крізь шибку малого віконця Так […]...
- “На сполох б’є душа моя хоробра…” На сполох б’є душа моя хоробра. Гримучий світ зачаєно примовк. Зосталася у мене третя спроба – хистка, як доля, як […]...
- ЗАЧЕРСТВІЛА ДУША Зачерствіла душа, як великодня паска, суха, крихка і цвіллю вже взялась, годиться для пташок, або людей голодних. Та хто голодний […]...
- Поезiї душа завжди вiдкрита Поезiї душа завжди вiдкрита. В буденностi холоднiй i жорстокiй Мене рятують вiршi як молитва. Читаю – i на душу сходить […]...
- Нет дня, чтобы душа не ныла Нет дня, чтобы душа не ныла, Не изнывала б о былом, Искала слов, не находила, И сохла, сохла с каждым […]...
- “Морозе! Ти душа Парнарського співця…” Морозе! Ти душа Парнарського співця. Так, як вона, ховаєш ти в кришталі І подих вод, і трав завмерлих жалі І […]...
- ДУША БЕРЕЗИ Нас – океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок – Яким безглуздям […]...
- “Душа обважніла, як жорна…” Душа обважніла, як жорна, В полоні страшного і злого. Земля благодатна і чорна До решти знеснлила ноги. І от її […]...
- РОЗУМ І ДУША Пригадую давніх років чудеса І в серці дитячому спалах: Я плакав тому, що на мене краса Сніжинкою з неба упала. […]...
- “Здригнулася душа від злодіянь…” Здригнулася душа від злодіянь З історії розверзлої безодні. І мов закам’яніла. І мовчить Від чорногоря злого посинівши. Хто сіяв вітер? […]...
- “Літа душа, немов лоша у зливі…” Літа душа, немов лоша у зливі… Куди ж тобі, маленьке і дурне! Ніхто не перебув ці смуги сиві, ніхто й […]...
- “Моя душа й по темнім трунку…” Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під […]...
- “Душа людини – велемовна книга…” Душа людини – велемовна книга, Яку що більше пристрасно читай – То глибше радістю дзвінкою двигай І жни пізнань довершений […]...
- “Душа моя – послухай!..” Душа моя – послухай! – Як яблуня в цвіту. Моє життя, – кохана, – Мов срібнотканий сон. Життя моє – […]...
- “Як душа до душі заговоре…” Як душа до душі заговоре Про далекий і страчений рай, То здригаються скелі і гори, І змовкає журливий ручай. Вони […]...
- “Буває мить, коли душа натхненна…” Буває мить, коли душа натхненна зриває з Часу завій незнання: усе, чого шукаєш навмання, з’являється, як візія священна… Лови цю […]...