ЧОГО БИК НАВИК
– Годі вже байдикувати. –
Каже мама до Петра.
Вже сім’ю потрібно мати.
Оженитися пора.
А Петро примружив око.
– Не такий вже я дурний.
Погуляю іще поки
І побуду без жони.
Бо візьми її до хати,
Буде лиш одна тоді.
А я звик розкошувати
Наче бик у череді!
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- ЗАКЛИК! Годі спати! – Всі із хати: пишне свято навкруги. В мрійно-синіх далечінях хвилі-співи, переспіви, хвилі і луги. Годі спати! Всі […]...
- “Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче…” Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче, Як вітер осінній в діброві заплаче, Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся, Від думки, від горя […]...
- “Чого загнав мене, могутній Боже…” Півмодерністам Чого загнав мене, могутній Боже, У зайвий світ, між марних віршників, Що світять близнами з обох боків, – У […]...
- НА МАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ Іду полями, полями Поміж житами… Так і здається, що мавка вигляне, Усміхнеться очима, повитими поволокою, Простягне руки: “Візьми мене до […]...
- Чого мені далі чекати жінки і вода чого мені далі чекати жінки і вода піски і дерева в руці череватого будди і тихий коханець покірно іде по […]...
- “Чого я ходжу до причалу…” Чого я ходжу до причалу? Адже нікого не чекаю. Адже ні рідні, ні знайомі – Ніхто мені не обіцяв, Що […]...
- МІЙ ПРИВІТ В екстазі чарівнім я голос свій знайду голос борця і з прапором своїм у люди з ним піду співати буду […]...
- “Обступи мене, ліс, як в легенді…” Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага, коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів. Осбтупи […]...
- “Обступи мене, ліс, як в легенді про князя Хетага…” Обступив мене, ліс, як в легенді про князя Хетага, коли й кінь був убитий, і він уже ледве брів. Обступи […]...
- ІННА Я ще не чув такої гри! Я глянув іншими очима, коли за пультом рим став молодий Тичина… Далека музика очей […]...
- “Чого мені тяжко, чого мені нудно…” Чого мені тяжко, чого мені нудно, Чого серце плаче, ридає, кричить, Мов дитя голодне? Серце моє трудне, Чого ти бажаєш, […]...
- “І знов мені не привезла…” І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. […]...
- Уривки слів, народжених із пам’яті (Із Йожефа Серваца) * живу живеш і ми ще в силі жити ото живімо поки в силі жити все буде […]...
- ХАТА Підмурками в землю Вростають хати: Ні об’їхать, ні обійти. З мансардами і фронтонами, Сараї – і ті з балконами. А […]...
- НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...
- “Чого ти приходиш до мене уранці, удень і вночі?..” Чого ти приходиш до мене уранці, удень і вночі? З’являєшся в полі. З’являєшся в лузі. В діброві. То, наче листочок, […]...
- “Сивий дід…” Сивий дід Садить дерево. Ледве тримає в руках лопату – Садить. Ніхто не питає, Навіщо він садить Дерево. А дід […]...
- “Чого кипить химерна кров…” Чого кипить химерна кров? Чого палає серце дике? Кипить, бунтується, горить, І в серці горенько велике? Химерна кров кипить-горить: Бо […]...
- БІЛЯ ПАМ’ЯТНИКА О. БОРКАНЮКУ …А він – стоїть на постаменті: “Візьми у наших гір снаги. Ми вибороли їх у смерті, щоб мерли наші вороги! […]...
- “Чого ви не гаптовані туманом…” Чого ви, мої вірші, не естрадні, Чого ви не гаптовані туманом, Чом догори ногами не стаєте, Чому не прикидаєтесь байками, […]...
- МАРИНЧИНА ЛЯЛЬКА У Маринки лялька є: Чорне негренятко. Разом з ним вона встає І лягає спатки. Вранці каже: – Добрий день! Одягне, […]...
- “Гадав собі: забудешся мені “ Гадав собі: забудешся мені – Хай тільки згаснуть літа пломені! Підуть дощі садами сновигати й навчать мене, як жить і […]...
- ПРОХАННЯ М. Р. Візьми в долоню серце, наче пташеня. Вложи між губи дзьоб і дай напитися. Поклади між груди, хай звине […]...
- САД Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника для недільних шкіл) Сьогодні – намов […]...
- ВІСІМ 1 Коли уяву сколихнуть її уста, розійдуться по тілі жагою пестощів, жаданням губ; коли цілунками наділить закутає дівочим чаром, лагідним […]...
- 7. ІЗЦІЛЕННЯ Ізцілителю, візьми від мене душу, заліпи у ній щілини сумнівів, зневіри й боязні, аби лисніла, як горнятко, наповнене Тобою. Тоді […]...
- КОЛИ УВІРВЕТЬСЯ ТЕРПІННЯ Коли увірветься терпіння І душу розпанаха злість, Піду, де хмари білопінні Крутий за містом зводять міст. Щоб через ту дугасту […]...
- ВІДОБРАЖЕННЯ Сучаснику, живи у серці в мене! Бери з собою все: душі знамена, Минуле, на майбутнє сподівання, Пістряве та нерівне многограння, […]...
- “Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...
- “Манускрипт о часі Бузької Січі, розказаний богомазом Андрійком і записаний самовидцем Миколкою…” День і ніч над виднокраєм, Понад Бугом – день і ніч! – Проступіться! – Січ гуляє, Запорозька, Бозька Січ. Хиже […]...
- ЧОГО Ж ВОДА КАЛАМУТНА Чого ж вода каламутна, Чи не хвиля збила? Чого ж і я така смутна, Чи не мати била? Чого ж […]...
- “Чого вода каламутна…” Чого вода каламутна – Чи не хвиля збила? Чого ж я смутна, невесела, Чи не мати била? Мене ж мати […]...
- “Он чого ти почорніло…” “Он чого ти почорніло, Зеленеє поле?” “Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене […]...
- “Чого ж ти, море, та розхиталося…” Чого ж ти, море, та розхиталося, Мов колиска новенька, Чого ж ти, серце, та розридалося, Мов дитина маленька? Як тяжко […]...
- “Чого являєшся мені у сні?..” Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому […]...
- З-ЗА ДУНАЮ Олександрі Михайлівні К Покину, покину Чужую чужину Та на Україну Соколом полину. Ой хто ж мене дома Щиро привітає, Любо […]...
- “Я знаю, від чого я гину…” Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху я крові чужої краплину не злижу, як звір, на […]...
- “Для чого в світі живемо…” Для чого в світі живемо, Народжені для чого? Важке історії ярмо, Всі впряжені у нього. За днями дні – роки […]...
- “Чого ти, ялинко, прийшла…” Чого ти ялинко, прийшла У гомін і клекіт майданів Із гаю, що біля села, Із білих снігів і туманів? Стояла […]...
- СТАРІ БУДИНКИ Завтра їх не буде. Загудуть, Загуркочуть, загримлять машини, І здригнуться потемнілі стіни, І, здригнувшись, важко упадуть. Завтра їх не буде. […]...