Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Мово…”

Мово –
моя повнозвука, гаряча плоть,
лиш із кров’ю хіба
серце й тебе розколоть!

Буйна тополе
з глибоким коренем
і співливістю листя, –
бурі не поламали,
чи ж гусені об’їсти!

Ні! – злидарям,
що твоєї цураються вроди,
ні! – недорікам,
ні! – войовничим міщанам,
що рідному в очі плюють, –
духом калікам…

Води – без русел?
Вітри – без роздолів?
Дерево – без серцевини? –
Так і народ мій
без мови своєї…
без України.

1965.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Мово…” - КОЛОМІЄЦЬ ВОЛОДИМИР