НА ЗНЕСЕННЯ СТАРОЇ ХАТИ

От і прийшла до нашої хатини
Смерть-костомаха, зла і невідворотна,
Безжалісно косою замахнулась –
І повалила струхлявілі крокви.
А потім стіни падали, і стеля,
Й самотня піч од подиву жахнулась:
Який же світ безмежний та широкий!

Трудяго-піч, низька і незавидна,
Така ж стара, як та верба журлива,
Скількох нагодувала ти й зігріла,
Скільком дала притулок в холоднечу,
Коли аж стіни бралися морозом!

Спасибі, піч, ти чесно нам служила
І до війни, і після – тож сьогодні
Дай доторкнусь востаннє до черені:
Тебе й хатину, лісяну, стару,
Я в дальню путь, на той світ, проводжаю…

А ти, сестрице, ти не плач, голубко,
Гостей поклич і чарку приготуй –
Та й пом’янем і піч оцю, й хатину
Сердечним словом, спогадом нехитрим,
Як друзів найдорожчих поминають.

Новий же дім нехай стоїть століття,
І так тобі нехай живеться в ньому,
Аби синів щасливо оженити,
Віддати заміж дочок, і онукам
Ще заспівати пісню українську…

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

МОНОЛОГ СТАРОЇ ХАТИ Я відслужила на землі своє. Хоч промінь світла ще по стінах бризка, вже сволок, де була твоя колиска, прогнувся низько […]...

ОЙ ВИЙДУ Я З ХАТИ. Думка Ой вийду я з хати та й стану гадати: Коби то не зброя, не білі кабати, Ой то ж би-м […]...

“Старої казки пісня лебедина…” Старої казки пісня лебедина, нема-нема, а раптом запече. Ішла людина, просто йшла людина, закинувши шарманку за плече. Гули мости, двигтіли […]...

ПОКЛИЧ МЕНЕ, ЛЮОВЕ Поклич мене, любове, на межі Мого життя іще раз за собою, Нехай душа в крутому віражі Зайдеться неспокійною жагою. Я […]...

ДО СТАРОЇ БАБИ Старенька бабо, ти між нами, дітьми, Премудрою здавалась, як Мінерва. Не тим єси заважила в нас много, Що прожила на […]...

ДУМКА ХАТИ Скільки я душ в собі відколихала, Від стужі укривала і дощів! Під стріхою моєю ластівки Домів очки весною мурували І […]...

“За стінами хати шумлять явори…” За стінами хати шумлять явори, У грубі жаріють вуглини. Під вікнами скиглять осінні вітри, Гойдаються перші сніжини. Надходить зима. І […]...

6. ЕПІЛОГ Чотири стіни – не чотири кордони, котрі розмежовують “наше” й “моє”. Чотири стіни – не сімейні канони, не звичка, що […]...

КОЛО ХАТИ, ЩО МЕНЕ КОЛИСАЛА Ось уже подолав підгір’я, Стою на межі. А на моєму подвір’ї – люди чужі. Придивляється до мене, мов пізнає, Новими […]...

ДО СТАРОЇ МАТУСІ Ти куди, старенька матусю? На той горб, де стояла церковця? Її пень обгорілий ще куриться У згарді могил довкола. Порахуй […]...

ДУМКА СТАРОЇ ВЕРБИ На Івана на Купала Свої віти я купала У тихій воді. Піді мною, під старою, Розвеселою юрбою – Роки молоді. […]...

ДРУЗЯМ-РОВЕСНИКАМ Як стихла війна, молодого солдата Звільнять не спішили в запас, І подруги наші, найкращі дівчата, Ще довго чекали на нас. […]...

ЛИЖНА ПРОГУЛЯНКА ДО СТАРОЇ РУЗИ Хмари насуваються із півночі, Гнуться сосни, Мов хвостища півнячі, Вітер вирвавсь, – мабуть, нажене Сніг чи щось подібне крижане. Пробиваюсь […]...

ПЕРШИЙ ДЗВІНОК Відмовило серце надовго. Стомилося. Перший дзвінок… Біда в дідуся молодого. Дзвіночок онуки замовк. Тепер у казенній постелі, дідусю, лежи, не […]...

УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ Нi, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля iз нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним рiч розмовляти! Хай […]...

ЗОРЯНА НІЧ Місяць на небі зійшов, Зорі вигадують сни. Вітер дорогу знайшов Та й шепоче “Засни!” Поки не буду я спать, Знаю, […]...

ДО МАТЕРІ Мамо-голубко! Прийди, подивися. Сина від мук захисти! Болі зі споду душі піднялися, Що вже несила нести. Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу, […]...

ЛАМАЄМО СТАРУ ХАТУ І крокви, й сохи поточила шашіль, У землю вгрузли стіни по віконниці… Ти вибачай нам, добра хато наша, В тобі […]...

ХАТИ Хати, немов гриби червоні, ростуть під вітром буйновійним. У черепицю дощ задзвонить. Моє село, ти ще спокійне? По давніх війнах, […]...

“Цвітуть на білому хати…” Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі […]...

“А чи оглух і вже тебе не чую…” А чи оглух і вже тебе не чую, Чи у мені заснув духовний зір? Твій погляд скрізь – ошую, одерную, […]...

ВИЄ БУРЯ КОЛО ХАТИ Виє буря коло хати, Стріху рве буйну; Гей, післала стара мати Сина на війну. І хрестом благословила На криваву путь, […]...

ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...

“Повний місяць за вікнами хати…” Повний місяць за вікнами хати, Прокидаюсь – і лячно мені. Темні тіні на білій стіні, Придивляюсь: сестра моя й мати! […]...

“Хати біліше сорочок дівочих…” Хати біліше сорочок дівочих… Немає кращих мазальниць у них, Як ці наскрізь прозорі зимні ночі, Коли і місяць світиться і […]...

“Ні жінки, ні хати тієї нема…” Ні жінки, ні хати тієї нема, Старі лиш валяються капці, Та вітер зі степу несе у лиман Осіннє насіння акацій. […]...

“Сходить місяць за вікнами хати…” Сходить місяць за вікнами хати, Ллється світло з небесних узвиш… Ех, коли доведеться вмирати, Я хотів би умерти раніш. Плинуть […]...

“Хати, прив’язані до хмар димами…” Хати, прив’язані до хмар димами, Пливуть кудись за хмарами хати. Пливуть хати з дорогами, садами, Пливуть, пливуть, кудись пливуть хати. […]...

“З хати, край вишень і ставу, димок…” З хати, край вишень і ставу, димок Живо прямує у виш несходиму. Мертво б стояли без диму Хата, вишник і […]...

“Страшно в горах вночі в самоті хати…” Страшно в горах в самоті хати. Небо чорне, низьке випив вічі. Час біжить, час бринить, час сплива в вічність. Тіло […]...

ОДВІДИНИ І Тим часом як недомисел земляцький Юртується в письменницьких кагалах, Мов ті сейми в землі погибній лядській, Кохається в руїнних […]...

В казематі (“Садок вишневий коло хати…”) VIII Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. […]...

ЯК ТУЖИТЬ ТРЕМБІТА Співцеві “Швейцарії” Як тужить трембіта, як грають отари, Як срібно дзвіночки ридають! Як квилить узлісся, як плачуть флояри, Як ревне […]...

СУПОКІЙ Вечірня мла налляла із вікна мені в кімнату сутінки холодні: все стало сірим – стіни, стіл, вазони і звук струни, […]...

СОН “Я бачив дивний сон…” І. Франко Куми одесну і ошую. А шум! А гам! А шал! А шквал! А сміх […]...

ПРИЛІТАЮТЬ РУКИ Голубко засмучена, лікарю милий! Не хмуртесь, од вас я приховував біль… Коли вже, буває, уся медицина безсила, тоді прилітають до […]...

“Коли з Британського музею…” Коли з Британського музею Моя душа перелетить У Баальбек чи в Арамею, Не плач, поезіє, в ту мить. Віддавна пильний […]...

У БУДИНКУ ПЕРЕСТАРКІВ Дмитру Онковичу У будинку перестарків – благодать, Про життя не треба думать і гадать, Тут живи хоч років триста – […]...

ПРОЩАННЯ Прощай навіки, моя чорноброва! Бач, я не плачу, бо й ти не заплачеш, А з нас хтось винен… Бувай же […]...

ЯКЕ НАМ ДІЛО ДО ТОГО? Яке нам діло до того, Що дикий злюка козакує? Аби не руйновав добра мого, А ближнього нехай собі руйнує, Яке […]...

Related posts: