ЧЕТВЕРО В ОКЕАНІ
Весь світ захопив подвиг чотирьох радяських юнаків Асхата Зіганшина, Пилипа Поплавського, Анатолія Крючковського та Івана Федотова, які здобули нечувану перемогу в сорокадев’ятиденному єдиноборстві з океаном.
(З газет)
Найстаршому з них ледь сягнуло за двадцять,
А їм з океаном прийшлося змагаться,
Де їхнє суденце у вихорі шквалу
Гойдало, мов тріску, на гребені валу,
Жбурляло на скелі, у вир круговерті –
Лише на якусь волосинку од смерті.
А хлопці тримались, а хлопці вціліли!
Далеко-далеко лишились Курили
І друзі-солдати, й причали жадані –
Одні у безмежнім, страшнім океані.
Скінчились продукти в мізернім приварку,
Давно докурили останню цигарку, –
Лиш пісню, розмову та мрію крилату
Стихія морська залишила солдату.
І чулось тоді над водою без краю:
– Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…
А в думці – Вітчизна і ріки, і суша.
Виходила з пісні на берег Катюша
І мати далека. І місяць уповні
Сріблом заливав вечори підмосковні.
Здіймалися чайки, як вісточки милі,
З дніпровського плеса, з амурської хвилі,
І рідна земля, що в піснях оживала,
Їх витримку й волю в біді гартувала.
А дружба, що нею ми сильні навіки,
Була їм за компас, була їм за ліки.
Порвалися троси, а дружба – не рветься!
Відчай не торкнувся юнацького серця
Здавалося б, кожний душею посивів,
А хлопці були молоді і красиві.
На честь бойового армійського свята
По кілька затяжок прийшлось на солдата,
А в день іменин дощової водиці
Четвертому троє піднесли напиться.
Та друзям четвертий сказав без вагання:
– Спасибі, не треба, вона в нас – остання…
Коли ж в Сан-Франціско їх стали питати, –
Мовляв, чи тобі хоч відомо, солдате,
Яка ти людина? Це ж диво, це ж казка! –
То скромно сказлаи: – Звичайна. Радянська.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)