Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






СТИХ IV

Душе вбога! Кинь нікчемну
Житейську страсть, а глянь в таємну
Безодню сльоз!
Барвінок, мирт і лавр пахучий –
Усьо колись зв’ялить тріскучий,
Твердий мороз.
Лиш кипарис стоїть дрімучий,
Сповитий в сум.
А тихий шум
Зловіщо шепче: діти злуди!
Страшний рантух
Загорне всіх –
По всіх, по всіх
Загине слух.
Цілу безмежну землю вкрили
Самі пусті, сумні могили
І ліс хрестів,
Зів’ялих старців, молодь, діти,
Нужденну чернь, суспільні квіти,
Князів, царів –
Усіх проковтне челюсть гробу,
І жар жажди,
І лють вражди,
Братерський бій, ненависть, злобу –
Усьо зрівна
Один курган;
Усьо мана,
Туман, туман…

***

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

СТИХ IV - КАРМАНСЬКИЙ ПЕТРО