ГОРОД
із тісних удільних князівств
бляшанок
знаходить землю обітовану
на грядках
щоденно
видудливши пів-Унди
і ціле сонце
спинається на ноги
і на тички
ще тиждень-два
і для Мурка
усурійські джунглі
і ми відкриваємо
замість квітів квасець
замість салату айстри
це навіть забавно для тої
яка вперше
коронована
на володарку городу
у соняшниках
фотографуємося
але чужина
вперто
виписує над нами
лінію сопок
на овиді
і фасолю
неквапну панію з України
зненацька заскочили
приморозки
вмерла до останнього стручка
проте
цибуля-семилітка
ще довго опісля нас
прошиватиме землю
і лободу
во славу нашу
(2 votes, average: 4,50 out of 5)
Related posts:
- “Однаково: більше не жити…” Однаково: більше не жити – Умерти чи край свій лишити; Чужина – могила, чужина – труна, Пустеля безплідна, холодна, нудна. […]...
- ВІТЕР З УКРАЇНИ Миколі Хвильовому Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – рев! свист! […]...
- ГОРОД Под дальним небосклоном Чернеет город мой, Туманный образ словно, Покрыт вечерней мглой, Сырой вздувает ветер Седую пену вод, Рыбак однообразно […]...
- “Вырос город на болоте…” Вырос город на болоте, Блеском суетным горя… Пусть то было по охоте Самовластного царя; Но я чту в Петре Великом […]...
- Город покинув Город покинув, Я медленно шел по уклону Малозастроенной улицы, И, кажется, друг мой со мной. Но если и шел он, […]...
- ПОЕЗДКА В ГОРОД Я самый непьющий из всех мужиков, Во мне есть моральная сила. И наша семья большинством голосов Снабдив меня списком на […]...
- ГОРОД ПОХОЖ НА РАКОВИНУ Город похож на раковину – Слышишь протяжно – “у-у-у…” Ухает море радостно На берег поутру… Галька похожа на мидию – […]...
- ПЂСНЬ 12-я. Не пойду в город богатый Из сего зерна: Блаженны нищи духом, сіесть: Премудрость книжника во благовременіи празднества и, умалялися в дЂяніих своих, упремудрится (Сирах). Упразднитеся […]...
- “Древний город словно вымер…” Древний город словно вымер, Странен мой приезд. Над рекой своей Владимир Поднял черный крест. Липы шумные и вязы По садам […]...
- “Тот город, мной любимый с детства…” Тот город, мной любимый с детства, В его декабрьской тишине Моим промотанным наследством Сегодня показался мне. Все, что само давалось […]...
- “Город уши заткнул и уснуть захотел…” Город уши заткнул и уснуть захотел, И все граждане спрятались в норы. А у меня в этот час еще тысяча […]...
- РЕЙД Бухта в тумані, не видно хмар і сопок. Вриваєсь тільки гамір, стогне рейд. Світ таке безмір’я, а я – я […]...
- КРЕДО Не хочу аби Замість мене думали Не хочу аби Замість мене вирішували Не хочу аби Замість мене голосували (Проти мене) […]...
- “біль, як страшна діра від ключа…” біль, як страшна діра від ключа квіти, мов дірки від ключа, крізь які видно красу янгол з велетенськими дірами від […]...
- “Заквітчали дівчатоньки…” Заквітчали дівчатоньки стрільцеві(1) могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую(2) милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще […]...
- “Отак здалося: він ступив на землю…” Отак здалося: він ступив на землю Із постамента… Славу обтрусив, Переложив з чола на небо зорі І з тихою задумою […]...
- УНДА очистивши золото зі спокійною душею гладить коріння сопок інколи затаєну золоту блискітку викине із жовтої жмені у пісок а то […]...
- АРХІТЕКТУРНИЙ ДИПТИХ І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту зволожену […]...
- “Рокочуть дніпровські пороги…” Рокочуть дніпровські пороги, Шовкові співають трави: Не завжди ми падали в ноги Покірно, мов пси лягаві. Не завжди нас зневажали […]...
- Вірш, прочитаний на I з’їзді Руху І я почув, як дише в горлі осінь Тим вересневим сонцем самоти, Яке я тоскно відчуваю досі, Як, може, в […]...
- НАЩАДКОВІ Край дороги ромашка цвістиме І на пагорбах мак пломенітиме, І підеш ти ланами густими, Зачарований небом і квітами. Навпростець, навмання, […]...
- НА ТРУНУ ОЛЬЖИЧЕВІ Був стрункий, неначе ясень, гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер […]...
- “Ми бігли…” Ми бігли, вибились із сил, на землю впали – і почули, як б’ють кульбабові ліси об небо білі кулі, як […]...
- ТАЙФУН Повіяло зашуміло з моря На Брата і Сестру* Понесло на долину хору Примари без рук. Шматками темряви закидало міжгір’я Чорними […]...
- ДУЕЛЬ “Це просто гра” – здавалося спочатку. А вийшло – долі кинула перчатку. Була дуель. І вражень не замало, Мене ця […]...
- “Хтось метнув неминучу стрілу…” Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви […]...
- ДРУЗІ Й НЕДРУГИ “Не будуть же кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний”. Ісая, 32.5 Є друзі. А є недруги лукаві. […]...
- НА ЧУЖИНІ Там, де мене ніхто не знає, Ані людина, ні мотиль, Там тиша, час не проминає, Стоїть, мов океан без хвиль. […]...
- “Ледь шелестить вологими губами…” Ледь шелестить вологими губами В колодязі глибокому вода. Серпнева ніч схиляється над нами, Зірками в душу небо загляда. О, ноче […]...
- ПАМ’ЯТІ ВАСИЛЯ ШУКШИНА З землі повстале в землю повертає, та дух кріпить надія вікова: безсмертні всі, і згину нам немає, немає, друже, бо […]...
- ВІРШІ ТИХ ПЕРІОДІВ, КОЛИ НЕ ПИШЕТЬСЯ *** Як гори, стоять вивітрені злим сатанинським вітром собори. *** Дивний час… Як міняється все, навіть скурвий син називає вже […]...
- КРИВАВИЙ ПЛАЧ УКРАЇНИ НЕСЕТЬСЯ Кривавий плач України несеться Від стін Кавказу до верхів Бескиду, А лютий ворог з рабських сліз сміється Та й над […]...
- “Плине чаклунка-ніч над нами…” Плине чаклунка-ніч над нами, І ми пливем, і вся земля. І сад квітучими руками Нас на любов благословля. А вже […]...
- НАСТРОЄВЕ Навала хмар на овиді й в зеніті, Дощу диханням виповнена вщерть, Неквапно сунеться… Густі набряклі ниті Розмотує небесна круговерть. І […]...
- НІЧНІ МІНІЯТЮРИ ЛЮДИ Мій малий човен пропливає повз інші : між нами глибінь. ЗОРІ Я відкрив книгу завжди нових поезій : читаю […]...
- “Де ті царі, що підуть з пастушками…” Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На […]...
- СОПІЛКА Ти важко підняла повіки – цвіла соняшникова жовть, і перейшла моя сопілка в живу калиновую плоть. І я вже мав […]...
- МЕСІЯ Уявляю – (страшна мить!) – Прийде, заридає з одчаю і сонце затьмить. Хтось кине слово п’яне: – В розстріл! на […]...
- У ПОВІНЬ Ліні …Ми пізно вибрались додому – В Бурштин – з сусіднього села. На небі темному, німому Зоря подекуди цвіла. Немов […]...
- ПЛУГ Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блисками! ударами!), за чорними хмарами мільйон […]...