ДО ПАРХОМА I
I
Aequam memento rebus in ardui
Servare mentem: non secus in bonis etc.
Horat. Lib. II. Od. 3*
Пархоме, в щасті не брикай!
В нудьзі притьмом не лізь до неба!
Людей питай, свій розум май!
Як не мудруй, – а вмерти треба!
Чи коротаєш вік в журбі,
Чи то, за поставцем горілки,
В шинку нарізують тобі
Цимбали, кобзи і сопілки;
Чи п’яний під тином хропеш,
Чи до господи лізеш рачки
І жінку макогоном б’єш,
Чи сам товчешся навкулачки, –
Ори і засівай лани,
Коси широкі перелоги,
І грошики за баштани
Лупи – та все одкинеш ноги!
Покинеш все: стіжки й скирти,
Всі ласощі, паслін, цибулю…
Загарба інший все, а ти
З’їси за гірку працю дулю!..
Чи соцьким батько твій в селі,
Чи сам на панщині працює, –
А смерть зрівняє всіх в землі:
Ні з ким, скажена, не жартує!..
“Чи чіт, чи лишка?..” – загука.
Ти крикнеш: “Чіт!..” – “Ба, брешеш, сину!” –
Озветься паплюга з кутка –
Та й зцупить з печі в домовину!
4 ноября 1827 г.
_________________________________
* Пам’ятай, що треба зберігати розум не тільки в злі, при лихих обставинах, але й в добрі (Горацій, кн. II, ода 3).
(3 votes, average: 5,00 out of 5)