“Пітони. Тритони… У клітці дріма ягуар…”
Пітони. Тритони… У клітці дріма ягуар.
Жирафи. Верблюди. Приручені зебри. І іюні.
Хоча й невеличкий, а все-таки це зоопарк,
в якім опинилися навіть Пржевальського коні.
Фазан. Тетерук… І, звичайно, барвистий павич!
Ведмідь гімалайський. І бурий. А також полярний.
Макаки зібрали чимало цікавих облич –
людиноподібні завжди у людей популярні.
В вольєрах щебечуть колібрі… Орлани. Орли.
Ось грифи – похмурі й величні, немов бюрократи.
А ось журавлі вінценосні у затінку лип.
Фламінго – мов марево ніжне. І чапля чубата.
І мало людей, де вовки, їжаки і кроти…
й нікому чомусь не цікава звичайна лисиця:
узявши у зуби маля, йому нору знайти
запрагла вона і по клітці тісній метушиться.
Знайшлося у клітці, а мало знайтись у норі.
Знайшлося в неволі, а мало знайтися на волі.
Знайшлося у місті о цій дітородній порі,
а мало знайтися у лісі чи в чистому полі…
Лисиця по клітці все ходить з малям у зубах,
бо прагне потомство у місце безпечне сховати.
Не віда про те, що по світлих залізних кутках
ніколи їй місця безпечного не відшукати.
Інстинкт піклування!.. Лисиця снує і снуь.
Шукає у клітці так, наче шукала б на волі…
Інстинкт піклування мале лисенятко уб’є,
лисиця носитиме труп у зубах несхололий!..
В вольєрах щебечуть колібрі… Орлани. Орли.
Ось грифи – похмурі й величні, немов бюрократи.
Макаки зібрали чимало цікавих облич.
А їй, рудохвостій, нема кому поспівчувати.
Стоять при жирафах. Стоять при верблюдах. Слонах.
Вибух дикого реготу шимпанзе викликає…
Лисиця із мертвим своїм лисенятком в зубах
все ходить і місце безпечне у клітці шукає!