Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Я сам-один у камері кромішній…”

Я сам-один у камері кромішній,
Немов живцем похований в труні,
Вже наді мною, мабуть, і вві сні
Не зглянеться ні доля, ні Всевишній.

Перебираю спомини й невтішні
Тюремні думи – холодно мені,-
Надворі дощ, і краплі по вікні
Повзуть, немов комахи дивовижні.

Дивлюсь на них знічев’я – і мовчу.
Тут можна лиш мовчати досхочу
І думати, не тямлячи нічого.

Така страшна манколія – хоч плач,
Хіба що часом вічко наглядач
Підніме – й стрілить поглядом крізь
нього.

1964-1989

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)

“Я сам-один у камері кромішній…” - ГНАТЮК ІВАН