МАТЕРІ
“Жди меня, и я вернусь”.
К. Симонов
Жди мене, мамо, у кожну хвилину,
Жди у жорстоку добу,-
Доки ти ждатимеш – я не загину,
Я переможу судьбу.
Жди, хоч недоля нас тяжко карає,
Жди у терпінні, в сльозах,-
Я крізь розлуку і відстань безкраю
Лину до тебе, як птах.
Жди серед ночі – до самого рана,
Жди – чи зима, чи весна,-
Може, якраз я прилину й неждано
Стукну у шибку вікна.
Жди на Великдень, коли розговлятись
Будеш з малими дітьми,-
Може, і я завітаю на свято,
Наче воскреслий з тюрми.
Жди й на Різдво – не зневіришся, мамо,
Жди – не давайся журбі,-
Може, я пошепки з колядниками
Заколядую тобі.
Жди ненастанно – у дощ і в погоду,
Жди в хуртовину й жару,-
Я повернуся до рідного роду
И сльози тобі обітру.
Жди, хоч почуєш, що я вже в могилі,
Не подавай за впокій,-
Я тобі вогником на небосхилі
Сятиму в пітьмі тяжкій.
Жди: що б не сталось – я вирвусь з неволі,
Жди з-під землі й з-під води,-
Я переможу всі муки і болі,
Тільки ти жди мене, жди!
1954-1988
(2 votes, average: 4,00 out of 5)