СИНОК

Оббивати чорним двері увійшло у моду.
А за тими за дверима сидить син народу.
У приймальні під стіною від вікна до входу
Натопталось щонайменше сорок душ наоду.
Раптом – брязь! – у телефоні задзижчала кнопка.
Син народу з кабінету вилетів, як пробка.
Підкотилася до ганку дорога машина,
І помчався син народу до вищого сина.
Люди ждали-виглядали та й пішли додому.
Не діждалися в синочка сорок душ прийому.
Є такі, що на трибунах звуть себе синами.
А до крісел як дорвуться, то стають чинами.
А яка ж то осоружна бісова личина,
Що нікого знать не хоче, крім старшого чина!

1989.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Синок мій стомився, бо він – маля…” Синок мій стомився, бо він – маля. Прохає: “Візьми на руки!..” А навкруги велика земля Народжує день стозвукий: Стобарвно цвіте, […]...

“Ми такі холодні…” Ми такі холодні, Ми такі палючі, Може, ми в безодні, Може, ми на кручі. Ми такі подібні, Ми такі не […]...

В ОРЛЕАНСЬКОМУ ЛІСІ Щось мотор барахлить: хто такі, хто такі? І мелькають дерева, рівненькі, як свічі. В Орлеанському лісі могили макі Небу пильно […]...

АНТИСВІТ Могил нема і стерті імена, Нема кому і – де покласти квіти… То чорна зірка – яма, що без дна […]...

Можна можна ще певен час видимістю себе од смерті рятувати так мертве сонце дивиться у зелену воду і слухає шелест її […]...

НАЙКРАЩА МОВА Йде синок до школи вперше. Пита батька мати: – Якій мові ми синочка Будемо навчати – Українській чи російській? Обидві […]...

ПРОЩАННЯ З ПАЛЬМОЮ 1 У чаші двох долонь вливається прохолодь пальми. Тіло п’є з гілок зелений відпочинок. Старий, що вірності доріг віддав себе, […]...

ПІСНЯ Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком […]...

В шесть сорок В шесть сорок Отбудет поезд. В шесть сорок Наступит расплата Зато, Что забыла вернуться, Что смех у тебя на лице. […]...

“Димів долиних вечорове стлище…” Димів долинних вечорове стлище, Крила низького повечірній плин, І попелище хмар ще попліє поки що До погляду зорі подимлених долин. […]...

“ніби два крила на щоки…” ніби два крила на щоки ворон кинув молодий очі темні: за два кроки не побачиш сам себе запитаєш скільки років […]...

1945-Й КІЛОМЕТР – БАМ Тут я запишу письмо своє БАМу на проголодь часу. Розум державний в очах: сорок п’ятого року, дев’яте. Чоботи й мар, […]...

“Всі враз!” – Як розрив гранати…” “Всі враз!” – Як розрив гранати, Як гострий короткий стріл Мов меч, що руба навпіл, Десь тяжко брязнув об грати. […]...

“Коли б я був холостяком…” Коли б я був холостяком, А ти була б ще дівчиною, – Пішли б над морем бережком Стежинкою невивченою. Пішли […]...

Театр Святославу Максимчуку Вони ще слухають… Акторе, говори! Вони ще слухають – Ти щось хотів сказати. Твоє лице для них – […]...

МОВА Мова – не звуки, Смисл, Душа народу. Мова – це розум і руки, Сутність народу. Забути мову – Душу зрадити. […]...

ПРИТЧА ПРО ЩАСЛИВОГО МУЧЕНИКА Бувало, батько цвьохне батогом Лінивого синочка – для науки. А той у плач, до матері – бігом, А мати парубка […]...

ОДИНОКА МАТІР Він мовчки впав. Отерпли зорі строгі, Страждання опустилось на лице, І краяв темінь Передсмертний стогін, Безпомічний і гострий, Мов лянцет. […]...

“Знаходжу прапор у горінні…” Знаходжу прапор у горінні – цвіт прапорів у поколіннях. Стрибки дерев багрянцем вивільняю, хрипіння кореня вогнем звиваю. Вдивляючись у чорноту […]...

“Двадцять років тому…” Двадцять років тому, Тридцять років потому… І не знаю, чому Я приїхав додому. І тебе не зустрів – Де мої […]...

“Палю себе на тихому вогні…” Палю себе на тихому вогні Буденщини, якій немає краю, І в метушні людській не помічаю, Як проминають і роки, і […]...

“У синьому небі та в синьому морі…” У синьому небі та в синьому морі Посходили зорі та й стали в дорозі. Палають скорботно, освідчують болем За тими, […]...

ЖЕРАР Жорі рівно двадцять п’ять. Всі – прожиті даром. Татко й матінка чомусь звуть його Жераром. І дивується сусід: – Чи […]...

“Я вчився сорок літ, та не навчився досі…” Я вчився сорок літ, та не навчився досі Губити подих свій в жіночому волоссі, І гудзики дрібні розстібувать на спині […]...

БОРЯ ОЖЕНИВСЯ Боря в батечка живе, Боря батьків хліб жує. Все шука роботу чисту, Хоч не має знань і хисту. А недавно […]...

БАЖАННЯ Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, […]...

“Мабуть, я їду вмирати…” Мабуть, я їду вмирати На Україну додому. Знімуть патрони й гранати, Передадуть другому, Мене ж поволочать за ноги, В окопі […]...

ПОВЕРНЕННЯ Додому! Скоро легше буде, брат: Не за горами милий світ широкий. Проїхати б остінній автомат – Всевидящеє доларове око. Його […]...

ІЗ ЧЕЧНІ ПРИХОДЯТЬ ДОМОВИНИ Із Чечні приходять домовини – Діти України, як вуглини, Вгорнуті в російську корогву. Плачте, матері, й копайте ями, І хрести […]...

“Давно затерся слід копит…” Давно затерся слід копит. Давно вже коні продудніли. А далечі очам не спать, не похилити слів дозрілих. Якби хоч здалеку […]...

“Комусь – щоб хліба скибка…” Комусь – щоб хліба скибка. Комусь – щоб тільки лаври. Одна душа – як скрипка, а друга – як літавра. […]...

ЗОЛОТА СТРІЛКА Коли пального не стачає, коли пілот в гаспидській млі – тоді себе він довіряє тремтливій стрілці на шкалі. Вона покаже […]...

ШЛЯХ ДО СЕБЕ Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я […]...

ЖЕНИХ Пише студент батькам своїм: “Скоро я женюся. Є у мене наречена. Звуть її Маруся. Чи на вроду вона гарна, сказать […]...

У КВАРТИРІ КОМУНАЛЬНІЙ Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири: Одна кухня, одна ванна, а сімей – чотири. Якось, вставши серед […]...

ДИПЛОМ З вірменського гумору Мав сина гордий багатій. То був не син, а божа кара. – Картяр, гуляка, лиходій, Ледачий бовдур […]...

ПОВОЄННИЙ МАЛЮНОК Сестрі Галі Артіль сиріткам ставить хату. У стружках бавиться маля. На мить замислиться і – “тату” Саме до себе промовля. […]...

ТЕРПЛЯЧИЙ НАРОД Перетерпіти усіх, Хто приходив в Україну І вчиняв смертельний гріх, Залишаючи руїну. Перетерпіти нових Окупантів чорні зграї, Перетерпіти і тих, […]...

ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...

Я Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. […]...

Related posts: