Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



ПОВОЄННИЙ МАЛЮНОК

Сестрі Галі

Артіль сиріткам ставить хату.
У стружках бавиться маля.
На мить замислиться і – “тату”
Саме до себе промовля.

Не по літах серйозно гляне
У вічі теслі хлопченя –
І біль пройме, як свіжа рана,
Лиш цвяхи глибше заганя.

От підійти б і приласкати,
Немов синочка, гаряче…
Та зна – не так голубить тато,
Гляди, ще зайдеться плачем.

І він будує, як уміє,
Сівач, і воїн, і тесляр.
А зверху щире злото сіє
Веселе сонце з-поміж хмар.

І от уже готова хата,
Кленові внесені столи.
І затопили піч дівчата,
І рути-м’яти нанесли.

І чим багаті – пригостили
Старого теслю. А йому
Сьорбнуть борщу було несила,
Бо, ніби в сизому диму,

Сльозились час від часу очі
Скупими краплями двома –
Й тоді рука – важка, робоча –
Їх витирала крадькома.


ПОВОЄННИЙ МАЛЮНОК - КАРПЕНКО МИКОЛА

ПОВОЄННИЙ МАЛЮНОК - КАРПЕНКО МИКОЛА