Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Все ж озирнувся ліс…”

Все ж озирнувся ліс –
я вже й не кличу –
спинився і стоїть.
І я заснув…

Немовби хтось

погладив

по обличчю –

отак я прокидатися забув.

І все ж дано.
І хай ця мить лукавить.

Та що ця мить! – цей день,

цей рік,

цей вік.

І все ж
мені повірить ліс.
І навіть
помолиться,
як грішний чоловік.

Слова,
які я чув і знав, які,
бувало, шепотів,
сплітають віти.

До них

ще встигну

губи притулити.

Замкну губами сутінки густі.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Все ж озирнувся ліс…” - ГЕРАСИМ'ЮК ВАСИЛЬ