Йде сніг. Я стою у траві, яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, пожовклі і гострі, як стріли. Хто […]

1 Як допоміг ти, Господи, що я цю маржину першим днем нинішнім вигоню всю при купі, так поможи мені, Господи, […]

Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху я крові чужої краплину не злижу, як звір, на […]

Щоразу ловили її, чотирнадцятилітню, під лісом – хай не тікає на село до мами мужня жона! Може б, не спіймали, […]

Ніч то вельможна, то тривожна, то осоружна, то острожна, то химородна, то хмільна. Невже і ця тривога ложна? Любить чи […]

1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав […]

1 На скроні, де ще б’ється тепла жилка тремтить пелюстка. Черешнева мла. Червоним ще не правлена помилка Ти вже її […]

Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти. Один – щонайменший – стезю твою переступає. Його не запитуєш: хто ти, бо […]

Де ті царі, що підуть з пастушками, коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На […]

Я не повірю, що лиш ти одна на світі білім, як роса, – відкрита… Ну що простіше? – ти чекала […]

1 Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках – від моху […]

першого зову вівчаря і не тільки тому що над ним сіяла зоря двадцять століть тому що був першим кому благу […]

Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]

Останніх років київське кіно в малому залі дня зими пройшло. Згадалось: від людини до предмета – Про всіх, про все. […]

Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже […]