ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. З ДОПОВІДНОЇ СКРОМНОГО АГЕНТА ФРАНЦУЗЬКОЇ РОЗВІДКИ ПРО ПОВЕДІНКУ ПОЕТІВ У ПАРИЖІ
Японський поет Хіро Сім цікавився дуже всім
Шанували його усі ми Він приїхав із Хіросіми
Хіро Сім – японський поет схилився був на парапет
Коли Сена текла попід нами Усіма паризькими снами
Зваблювала катерами
Спалахом діорами Російський поет Фрол
Байкал їздив на цвинтар білогвардійський
Все могилу якусь шукав
І кинув грудку грунту московського
На могилу Андрія Тарковського
Український поет Чорний Біль (скорочено: Чорнобиль) хотів на
Набережній купити ікону
У них підлягає це під заборону
Лише двох франків не вистачило
І все у нього із рук вискочило
Матиме спокій на митниці бодай
А ікона стара була хоч молода Епоха? Доля? Смерть?
Так, я вже знаю хто – Чорнобильська Мадонна?!
Тебе вкрутила в чорну круговерть
Чи вилонила з молодого лона?
Але ось фізик прибіг. Дивна для мене ця мить.
Яка ж я йому солом’яна оборона?!
Шепоче він болісно: – Вона мені не простить…
Не простить… Чорнобильська Мадонна…
Вона вже взяла. Одного. І двох. І трьох.
І я не збрешу… Хоч помста її законна.
Може, ти ближче до неї, хоч, звісно, який ти бог.
Помста вона і є – Чорнобильська чорна Мадонна…
Хлопчина такий молодий. Благословенний вік.
Під четвертим реактором – усмішка безборонна…
– Розумієте, донька у мене.
Донечці – один рік.
Може, простить вона – Чорнобильська Мадонна?!
– Слухайте, хлопче, адреса у вас не та.
– Гріхи я не відпускаю,- шепочу я монотонне
Хлопчина ж ображено з колін своїх вироста,
Наче стоїть за ним справді Чорнобильська та Мадонна.
– Коли до Поета не можна з душею на сповідь
прийти,
То куди ж мені дітись з бідою – йти по іконах?! –
Дивилася Істина з вічної висоти,
З-під чорного рушника – Чорнобильська наша
Мадонна.