Притча про автопортрет
Ви правду кажете, що богомаз я є і грішник,
але ж ви всі чолом б’єте в паркет,
в своїх провинах каючись поспішно,
і молитесь… на мій автопортрет!
На ньому барвам вільно і розкуто…
Ах люди, ви вже вибачте мені,
що я, себе запрагши осягнути,
свій лик святим возрік на полотні.
Пробачте вже… Бо я оце уперше,
не вірячи ні вам, ні дзеркалам,
глуху стіну буденності продерши,
розкидавши зневіру наче хлам,
прийшов до свята свого одкровення
й гострив думки для поруху на зло,
і чув: святилась кров моя у венах,
і чув, як німб освячує чоло.
Пробачте вже… й молітеся на мене!
А я піду ізнов у суєті
собі і вам шукати одкровення,
щоби повідати, що ви усі святі.
(4 votes, average: 4,00 out of 5)Related posts:
- АВТОПОРТРЕТ Мої батьки – старого роду, Та кров моя – червона кров. Гуцульсько-бойківська порода Одвертий погляд шле з-під бров Низьких і […]...
- “Раптом та ніч, уповання довгого трунок…” Раптом та ніч, уповання довгого трунок, задихаюсь і рвусь, як натягнений смик В павутинні панчіх ноги твої, як струни, в […]...
- АВТОПОРТРЕТ З ЕЛЕМЕНТАМИ РОЗПАЧУ 1. будувати себе одиноким кретином на підмурках всеядности гріх самоти не возводить а спалює те що нести не зміє народжена […]...
- ВІРШ, ЩО ПРИЙШОВ З ОСТРОГА Це містечко… таке собі – провінційне, як тисячі… та в нім глибини, коріння, золочена висота. Є згадати про що, є […]...
- ІІ. ODI PROFANUM VULGUS! Вони сидять серед базарів І продають дрантивий крам, – Нікому непотрібний хлам Перед ними храм краси захмарив. Сидять щовечора, щоранку, […]...
- ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ Жив сопілкар у Косові. Бувало, На ярмарок виносив оберемки Децівочок, сопілок і теленок, І кожну брав, і пробував на звук, […]...
- ПРИТЧА ПРО СМЕРТЬ Дід Іван косив траву – Йшла робота туго. Стала біля нього Смерть. – Добрий день, дідуго! Вже своє ти відробив […]...
- ПРИТЧА ПРО ЩАСЛИВОГО МУЧЕНИКА Бувало, батько цвьохне батогом Лінивого синочка – для науки. А той у плач, до матері – бігом, А мати парубка […]...
- ПРИТЧА ПРО СМІХ В темні вечори осінні Бавилися ми на сіні, І сміялась ти; Може, лоскоту боялась, Може, сміхом заливалась, Щоб з ума […]...
- ПРИТЧА ПРО ВЕЛИКУ ЛЮДИНУ І помер один чоловік І тоді, коли його тіло безсило лежало на катафальку, усі, що знали його й прийшли відправити […]...
- Вже годi проклинати рабську кров Вже годi проклинати рабську кров, Яка була столiттями набута! Навiщо ти тодi в цей свiт прийшов? Що ти зробив, щоби […]...
- ПРИТЧА ПРО НЕНАВИСТЬ Посварились друзі за межу колись, І ненавистю їхні серця запеклись. Один одному смерті швидкої хотів, Так жили вони довго, заковані […]...
- НА ПІДСЛУХАНУ НУТУ Прийшов до мене біль, Прийшов та й сів за стіл; Ішов від рідних піль, Ішов від рідних сіл… Казав, що […]...
- ПРИТЧА ПРО ДЕРЕВО СМУТКУ Розкошує син царя Еллади у віночку благородних рис. Чистим злотом ковані палати споглядає нудно Кипарис. Але є у зніженого бога […]...
- ПРИТЧА ПРО ВІДОМОГО БРЕХУНА Й МУДРОГО ЧАКЛУНА В телевізорі – художній свист, Виступає знаний кар’єрист. Словеса, немов павук, снує, Вчить, щоб одягтись у “своє”. Вихваляє добрі гумаки, […]...
- АВТОПОРТРЕТ “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки […]...
- Притча безліч дивних дерев сновигає містом безцільно гілля рук із двома листочками долонь заховавши до кишень кожне має в собі гніздо […]...
- АВТОПОРТРЕТ Твоє лице заболочене ніччю, усмішки павутиння у кутиках уст. У кольорі очей простяглася віддаль, в шуканні якої загубилося твоє серце....
- АВТОПОРТРЕТ ЗІ СВІЧКОЮ Тримай над головою свічку, допоки стомиться рука – ціле життя. Замало – нічку. Довкола темінь полохка. Літають кажани, як кулі. […]...
- АВТОПОРТРЕТ (І) “…люди все мечу преданы… без остатку не щадя ниже младенцев не только стариков…” “Летописное повествование о Малой Руси” А. Ригельман […]...
- АВТОПОРТРЕТ Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи не відбере у мене цеї миті. Над садом білим пурпурове коло жахтить […]...
- ПРИТЧА ПРО СИЛУ Пан Яблоновський жив – не тужив. Довбуш у пана гіркого служив. Мав Яблоновський руки сталеві. В силі дорівнював шляхтич коневі. […]...
- ПОВОРОТ Мов гість, приходить довгожданий час і – як колись на мрій аеродромі – гарячим серцем я вітаю вас, мої далекі […]...
- “Зламаймо свого спокою канони” Зламаймо свого спокою канони, Спалім до свого спокою мости. Візьмім на плечі небо, що дано нам, Щоби його по світу […]...
- ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА Не до мистців, не в пантеон поетів прийшов, щоб слави лавр прийняти на чоло: – ще не настав той час, […]...
- УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕВ Бубнявіють думки, проростають словами, Їх пагіння бринить у завихренні днів. Цілий тиждень ходжу і живу між левами, Недаремно і місто […]...
- ПРИТЧА ПРО ПРАВДУ 1 За часів царя Гороха Не було такого дня, Щоб за Правду не карали, Щоб не славилась Брехня. Цар, бояри, […]...
- ЖИВА ВАТРА Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари […]...
- ЗЕМЛЯКИ Не жаль мені себе, та жаль таких, як я, Що тяжко вік живуть, гарують, наче коні, В зажурі горбляться від […]...
- ПРИТЧА Жив собі чоловік, не тужив, Сам себе шанував і любив. В інших сім’ї і друзі, а він В самоті дочекався […]...
- ПРИТЧА ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ Прийшли до матері сини. Стоять похмурі, мов залізні. – Чому в нас різні талани, Талани і прикмети різні? Таж ми […]...
- ПРИТЧА ПРО СОНЦЕ Лежало сонце в тихім броді – Вся армія була в поході. Важкими чобітьми солдати Хотіли сонце розтоптати. Вони ступали темні […]...
- ПРИТЧА ПРО ЖІНОК Був собі в царя слуга – Розум, дотеп і снага. Словом, хлопець – ніби дзвін, Та почав марніти він. Цар […]...
- ПРИТЧА ПРО СЛАВУ Прийшла до поета слава І тихо йому сказала: “Перо вже тобі ні до чого – Бери долото І вирубай пам’ятник […]...
- ПРИТЧА ПРО ВДЯЧНІСТЬ Подарував убогому багач З любові до похвальства постоли. До бідного, немов лайно до гач, Він приліпився: дякуй і хвали! Подякував […]...
- ПРИТЧА ПРО РІКУ Давно колись була ріка Діала. І цар персидський на імення Кір. І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, […]...
- ПРИТЧА ПРО СЛЬОЗИ Плакало дві дівчини у горі, Дві сльози зустрілися у морі. Перша – в глибину морську потала І перлиною на дно […]...
- “Отак прожив собі, дивись…” Отак прожив собі, дивись, немов одне лиш тільки знав я: о півдошостій народивсь – о півдопершій поховають. Звідкільсь прийшов, ішов […]...
- ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ І ЗРАДУ Кохали, вірили, клялись, І от між ними – прірва зради. Зійшлись дороги й розійшлись, І вже на те немає ради. […]...
- ХИМЕРНА ПРИТЧА ПРО ВІРУ Лягає утома на душу, Мов сива імла на долину. Колись я покинути мушу Кохану свою Україну. Здіймусь понад воду і […]...