ВІЧНЕ
Несхожі ми: хто альфа, хто – омега,
хто гліду плід, а хто – його лоза;
хто монумент, а хто запал бентеги,
один, як віск, а другий – як гроза.
Той – водоспад, а цей – одна покора,
хтось у гріхах, а хтось – жива цнота.
Усяк живе без прикрощів і горя,
а іншому – завжди гора крута.
Та всі ми є одного поля жито,
і вкупі нам на Україні жити.
Чому ж тоді шматуємо її?
Спинімося. Склонімся перед нею,
перед її грядущою зорею –
і нам віддячать співом солов’ї.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- “Ніщо, на жаль, не вічне під зорею…” Ніщо, на жаль, не вічне під зорею: Змагання душ і торжество сердець, і запах матіоли, й дух елею початок мають. […]...
- В РОЗДУМАХ ПРО ВІЧНЕ Перед мороком потойбічності Обіймає серце тривога: Чи зустрінемося у вічності?.. Я хотів би просити Бога. Бути поруч серед безмежності, Де […]...
- МОТИВ СТАФФА – 1 В зміні змін минає час неспішно, Смертні всі, кому судилось жити. Тож могилам на планеті тісно, Скільки їх – несила […]...
- ДЕ ТОПОЛЯ РОСТЕ Де тополя росте, Серед поля стою. І шумить, і співа Жито думку свою. Шумить жито, співа, Заохочує жить. Вітерець повіва, […]...
- ГОРА І КРИНИЦЯ Назвали гору Золотою, а хто й коли, – не знаю… Життя спливало за водою, верба цвіла в розмаї. Крута гора […]...
- “Барвистим рястом озеленена…” Барвистим рястом озеленена Сонлива київська гора, Та ще торішнім листям встелена Крута стежина до Дніпра. Ще недовірливі акації Чекають справжнього […]...
- ВІЧНЕ Усе минає. І моя хода обірветься, перейде у минуле… А що ж лишиться? На моїх слідах посходить осока та лобода […]...
- ВІЧНЕ 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у […]...
- “Серед поля попід небом жито жала…” Серед поля попід небом жито жала, Попід небом жито жала серед поля. Вітер віяв, сонце гріло. Дожинала. Дожинала. Сонце гріло, […]...
- Любити Вітчизну, любити завжди Любити Вітчизну, любити завжди, поля її росні, зелені сади і їй не жаліти за дні молоді ні крові у битві, […]...
- ПАМ’ЯТІ АНАТОЛІЯ ЛУПИНОСА Многостраждалець. Каторжник. Поет. І посмішка м’яка у бороді розкішний, Чиє судилось стило, як стилет (Двадцять три літа – за одного […]...
- Це не вічне як птах і вода це не вічне як птах і вода не дозволене мохом і реріхом кучерявого сліду руда просувається ламаним берегом так повинно […]...
- МРІЯ Хвиля човника легкого І цілує, і гойда, Ширша моря голубого Наша юність молода. Приспів: Без вітру не родить жито, Без […]...
- ЗЕМЛЯ ЩОСЬ ВІЧНЕ ГОВОРИЛА Натомлені згорнувши крила І розпростеришись навсебіч, Земля щось вічне говорила – І слухала ту мову ніч. Було вікно, у сад […]...
- Із смерти квітки хтось вийшов із смерти квітки хтось вийшов у смеркання дівчини й коня ляком порожнього поля у очах випитого небом сурмача заскоченого трояндовим […]...
- “Косивши дядько на узліссі жито…” Косивши дядько на узліссі жито, Об жовтий череп косу зазубив… Кого й за віщо тут було убито, Хто і для […]...
- “Очі – дві волошки в житі…” Очі – дві волошки в житі На Вкраїні, там, у нас. Коси – жмут ясний пшениці На дорозі, там, у […]...
- НА МАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ Іду полями, полями Поміж житами… Так і здається, що мавка вигляне, Усміхнеться очима, повитими поволокою, Простягне руки: “Візьми мене до […]...
- “Тут обелісків ціла рота…” Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі […]...
- “Чому я плачу?.. І чому мовчу?..” “Але кров моя – раб, але мозок мій – раб”. Іван Франко Чому я плачу?.. І чому мовчу?.. Рабиню маю […]...
- НАВІЩО ЖИТИ? В країні людожерів, де Матвій- Апостол мав звіщати слово Боже, Живеш, і палахкоче розум твій – З таким життям змиритися […]...
- “Достигло жито, споловіло жито…” Достигло жито, споловіло жито, Вогнем червоним палахкочуть маки. А там, де в полі козаченька вбито, Стоїть береза, сива, наче мати....
- ЕКСПРЕСОВІТЕР З експресовітром я товаришую. Він вільний і зі мною бачиться завжди. Слова безсловесні – заклику – чую, Вони проймають, щоб […]...
- “Гора кличе. Але то жінка…” Гора кличе. Але то жінка. Скільки на ній квітів.., а в прірвах золота, що болить і не встигає побути болем […]...
- “Скінчилась лютого пора…” Скінчилась лютого пора, Тепліє, м’якшає повітря І Лиса лисіє гора, І крук полоще горло вітром. Ще день, ще два і… […]...
- НІЧНИЙ РЯДОК Вночі не сплю – скриплю зубами: Болять потрощені кістки. А дощ рушає над горбами Та через гори навпрошки. Щось у […]...
- “Вже снігом, мила, забіліла голова…” Вже снігом, мила, забіліла голова, Рядочок літ стає щоразу довшим. І світ чадить. І губляться слова, Що йдуть крізь серце […]...
- ГОРА Коли пустельник ішов босоніж горі сповідатися, глибоким мовчанням гора прощала провини. Коли прийшов завойовник (на грудях свячений хрест – золото […]...
- ВИКЛИК Скиньте з Шевченка шапку. Та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка. Ще одчайдуха-зуха. Ще каторжника роботи. Ще нагадайте усім: […]...
- ПЕРЕСПІВ З НАРОДНОЇ Гей, у лузі та й не перше літо Виляга некошена трава. Гей, у полі та й не перше жито, Та […]...
- Ніч ніч довга тополя з брязкальцями зір дає пити я п’ю й сірію до світанку ще писанку для гнізда на вітровій […]...
- ЛЕНІН (уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, чи гул моторів з висоти у шумі теплому акацій, – завжди, завжди між нами […]...
- Чому тебе не любить влада – знаю Чому тебе не любить влада – знаю, Ти перед нею завинив одним: Ти завжди був i є для них чужим, […]...
- 1. ПІДЛИССЯ Дитячий світ – широкий світ! Он там, за Білою Горою – Ліси і пригорки… Хтось білою рукою Зелену плахту кинув […]...
- МАТЕРІ Ти наді мною в темні ночі Ніколи не стуляла очі, І сповивала, і кохала, Мене малого доглядала. Малому виглядала долю […]...
- “На міднім небі вечір прочорнів…” На міднім небі вечір прочорнів. Малі, без голосу у ніч летіли птиці. Згори гора дивилась у черлінь, І хилитався човен […]...
- “Римо, ти – жито. Мир…” Римо, ти – жито. Мир Тримала, вишивала мирт. Ти ж у вiкiв, у жит – Що дощ. Рима – що […]...
- “Тому вже, мабуть, років п’ятдесят…” Тому вже, мабуть, років п’ятдесят. А я ще й досі бачу так яскраво: Моє село, старий вишневий сад І вечорів […]...
- “Хтось гладив ниви, все гладив ниви…” Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! – Нехай […]...
- Звірям (першого разу) ми людську мову принесли Wild (at our first) beasts uttered human words… звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало […]...