Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЖОРНА

Удосвіта росами плачуть зорі.
Удосвіта плачуть люди у горі.
Мати не пестить, до себе не горне,
А будить тихенько: “Ходімо на жорна!”

Химерна машина: каміння, дві корби.
В маленькому ковшику жита півторби…
За те, що пустила, господарці Варці
Кухоль жита віддай за гарці.
Гарчать триби:
“Р-роби, роби!”
Гарчать триби:
“Р-ростіть, горби!”
Із жорнами часто стрічав я світання,
Беззвучно співав я під їхнє гарчання.
Мелодії різні – мінорну, мажорну –
Уміли зі мною виспівувать жорна.

Каганчик ледь блимає… Тінь проворна…
Навшпиньки стаю, щоб осилити жорна,
Та, мабуть, була моя сила мала,
Бо мати й мене на тих кобрах тягла.
Гарчать триби:
“Р-роби, роби!”
Гарчать триби:
“Р-ростіть, горби!”
Я вижив – то, може, спасли мене жорна,
Спасибі тобі, машино потворна!
Удосвіта росами плачуть зорі.
Доки Вкраїні здригатися в горі?
Ніч утікає чорна.
Сміються-ридають жорна.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

ЖОРНА - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР