ПРИБАЛТІЙСЬКИЙ МАЛЮНОК

Related posts:

1. “Холодний вітер гне траву…” Холодний вітер гне траву В леваді за селом. Самотній лебідь на ставу Прощається з теплом І поглядає сторожко в мій […]...
2. “Це я для себе, ти пробач…” Це я для себе, ти пробач, – Така буває мить, Коли невидимий сурмач Тривогу просурмить. І вже формується состав, А […]...
3. Такий я ніжний, такий тривожний Такий я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля… І хвилі моря, далекі й близькі, […]...
4. МАЛЮНОК Глухе, бездушне отупіння Напало землю. Цвіти мруть, Поля байдужно снігу ждуть, А хмари висять, як каміння. Часами вітер надбіжить, Туман […]...
5. МАЛЮНОК З НАТУРИ Траву черкає ластівка крилом, І надвечір’я дихає теплом. Подаленів домисько стороною, І щось в мені озвалося струною, І щось в […]...
6. “Ну як би я міг без твоєї усмішки…” Ну як би я міг без твоєї усмішки? Не міг би я бачить ні трав колихання, ні погляду гір, ні […]...
7. “Пригасле вогнище в долині…” Пригасле вогнище в долині, Останні іскри у золі… Комусь воно горіло нині, Когось купало у теплі, Тепер сумирно догоряє, Всіма […]...
8. СОНЕТ ЗАМІСТЬ ЕПІТАФІЇ …І прийде мить ота, що понесуть холодний прах на холодний цвинтар. …Чиясь промова буде сумовита. Хтось перетворить похорон в ясу. […]...
9. МІЖ ІНШИМ Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою, а для тебе буду красивою, а для когось, може, й […]...
10. ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
11. КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ, ДОЩУ І ЦВІРКУНА Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною. І я зійшла в її казкову тінь. “У нас дощі!” – […]...
12. МАЛЮНОК Недавно від дочки одержав я листа, Мала вона, писати ще не вміє, Її кореспонденція проста, Що радує мій зір і […]...
13. ПЕРЕД ГРОЗОЮ (Малюнок) Несла ворона до мого двора, Мов сиру крихітку, своє картаве “кра” Та й упустила, крикнувши: “Лови!” Схопилося курча в шпори-траву […]...
14. БАЛКАРСЬКИЙ МАЛЮНОК Трав оксамит. Наче велети, буйволи. Соняшник жовтий. Міжгір’я. Ріка. Камінь стрімкий над святами й над буднями Чимось нагадує трохи бика. […]...
15. “Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом…” Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим […]...
16. МАЛЮНОК НА ВІКНІ Мороз спогадує І на моїм вікні Рослинний світ епохи неоліту Відтворює. Галузка до листка І стовбур до коріння. Ростуть ліси […]...
17. ГУЦУЛЬСЬКИЙ МАЛЮНОК День наваливсь: під тиском світла повигинались вікна. День пхавсь у колибу, День натискав з усіх боків. І вже на сонячних […]...
18. НЕСКІНЧЕНИЙ МАЛЮНОК На шибках – зимових мережок зірчасто-білий візерунок. Червоним одсвітом пожеж горить нескінчений малюнок. 1920. ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ. 1925, ч. 11-12, с. […]...
19. ПОВОЄННИЙ МАЛЮНОК Сестрі Галі Артіль сиріткам ставить хату. У стружках бавиться маля. На мить замислиться і – “тату” Саме до себе промовля. […]...
20. У ЛІСІ ОПІВНОЧІ У лісі опівночі спали дерева. Опівночі в лісі горіло багаття. Не спало кохання моє червневе, Кохання болюче, немов прокляття. Земля […]...
21. НІЧ Ніч. Замовкли денні речі… Надокруг німа стіна… Тільки іноді з-під печі Чути голос цвіркуна. Та годинник однотонно Гомонить, знай,- цок […]...
22. “Як луна загубленого раю…” Як луна загубленого раю – На дзвіниці відгукнувся дзвін, І зірвалась біла-біла зграя, Зграя білих-білих голубів. Вечір вдарив червінню по […]...
23. ПІСНЯ МАНДРІВНИКА Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить. О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь! На берег моря туга, в край […]...
24. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ЧИ СТАНИСЛАВОВУ Це не вірш і не опис, немов у Боплана, а просто місто гречності і сентиментів, в якому хтось за курку […]...
25. ТІНЬ Є у Сосюри: “такий я ніжний, такий тривожний”… А як же я?.. Вітер гуляє долами сніжними, спить до весни земля. […]...
26. ПОЛЮВАННЯ Тягнеться предвічне полювання, Все нові й нові ідуть стрільці, Хитрий звір од вечора до рання Водить їх, жене на манівці. […]...
27. “О, як весело глядіти…” О, як весело глядіти, Як сміються всі на світі, А я з горя поманеньку Наллю чарочку повненьку, Вип’ю добре, посмакую […]...
28. “У лісі вже нічого не цвіте…” У лісі вже нічого не цвіте, Цвіте лиш дятел на сосні сумливій Та синій дзвоник уві млі у мливій, Це […]...
29. “Ходить вітер…” Ходить вітер. Диха в шпари. Чи ж його нам зрозуміть? По шибках, По стрісі шпарить. Нишкнуть миші у пітьмі. Хтось […]...
30. РОКСОЛЯНА судно без вітрила пливе в затон що його крижень креше крилом краплі фонтана в серайлі рахують довгі хвилини поля муругі […]...
31. ВІТЕР Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий, вітер, що бризки піни несе в обличчя, […]...
32. ПАМ’ЯТІ З. С-СЬКОЇ Коли ти була зо мною, ладо моє, Усе було до ладу, Як сонце в саду, А тепер розладнався світ, ладо […]...
33. ВІТЕР Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. […]...
34. ЮНІСТЬ Ще пахне яблунь листя шовкове, І вітер хмари жене за горб. Там жде на мене у вербах човен, А в […]...
35. “Комусь – щоб хліба скибка…” Комусь – щоб хліба скибка. Комусь – щоб тільки лаври. Одна душа – як скрипка, а друга – як літавра. […]...
36. “Іде град…” Іде град, Їдуть хвилями лями й осли. Йде доля. Землетрус в Арекіпі, Холодний вітер на Андах, Гаряча й лінива Такна […]...
37. 2. БЕЗ НАЗВИ Комусь життя – забави та відради, А світ закритий ширмою вікна, Турбота в нього цілий вік одна – Дістать дружині […]...
38. “Долі своєї я не кляну…” Долі своєї я не кляну – бути луною, будить луну. Віршиком був я рунних полів – гнівом на дуків дух […]...
39. ПРАГНЕННЯ Чудний кентавр із головою бога І тулубом могутнього коня На небо вибіг і жене якомога. Куди жене? Не знає. Навмання. […]...
40. ПІСНЯ ЗАРІЗАНОГО КАПІТАНА Відвага пригод нас у море жене, відвага пригод нас турбує, пече вогнем… Крізь ніч і туман іде наш флагман, крізь […]...