ОРГАННА МУЗИКА В ДОМСЬКОМУ КОНЦЕРТНОМУ ЗАЛІ
Гудуть, переклубочуються низом
Над Ригою навислих туч гурти,
То голубом воркують над карнизом,
То, встаючи з бездоння й чорноти,
Зловісно поскрегочуть залізом.
Чаклунство! Заплелись добро і зло,
Життя і смерть, помилування й вирок.
Душі моєї тихий переднівок
Над хори ураганом понесло,
Ударивши об золотий одвірок.
В двобої смертнім Бог і сатана,
В кривавім герці чорне і кармінне…
Усе те хвиля звуків поглина,
Аж застогнали кладка цегляна,
І дерев’яні витвори, й камінні.
І синява у вікна – Даугава
В зіниці розколихано стриба
Та кожного питає без угаву:
А де ганьба, скажи, де наша слава,
Де божество, що виросло з раба?
Прокукурікав півень на шпилі,
І стрілки, як мечі, схрестив годинник…
Допоки розгорався поєдинок,
Таки не Божий, а людський будинок
Поволі відділявся від землі.
Ти, музико, із сонцем – заодно:
Щоб кожному по чарівній каблучці!
Розбила в друзки стрілчате вікно
І розгорілась, наче знамено,
Що освітило путь Петрові Стучці.
Чи то на українських рушниках,
Чи, може, на узбецьких килимках –
Десь бачив я уже такі мережки…
А голос одинокий все шука
Пристанища… у хлібнім полі стежки…
Із забуття, з-під тліні та іржі
До світла підняли нас духу крила.
Як шаленіють звуки й вітражі –
Про кров, що запеклася на ножі,
Про радість волі, що серця скріпила!
Ми всі, неначе труби в тім органі,
Зазвучимо – торкнися долі перст! –
На доброту, на ствердження, протест…
І поодинці, мабуть, непогані,
Але гуртом – оновлення оркестр.
Гримить акорд! – і виростає злак,
Ще другий! – і ворушаться безкрилі,
А хор вступив – для мене віщий знак:
Пробуджуються до дії, мов юнак,
Що зводиться на Райніса могилі.
(3 votes, average: 3,67 out of 5)