ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ЛІС
Скільки літ відгуло
Між дубів та беріз,
Скільки горя було,
Скільки крові і сліз.
Голосіївський ліс,
Голосіївський ліс…
Тут свої, не чужі
Все траншеї-вужі,
Бліндажі, бліндажі
Між дубів до беріз…
Голосіївський ліс,
Голосіївський ліс…
(Що це з віршем?
Захникав…
Не те, не те,
Адже ліс не забутий –
Цвіте і росте.
А тут від такого ритму –
Хоч ридай ридма…
Вибачайте,
Я не плачу,
Просто важко стає,
Як світ покалічений бачу:
Згори та вниз –
Голосіївський ліс,
Голосіївський ліс!)
Смерчами – снаряди,
Повзуть гади.
Від вогню-пальби
Падають дуби
Прямо і навскіс…
– Ворог не доліз…
Мій останній на світі ліс…
Голосіївський ліс…
Тридцяток…
Літам не згубімо ліку!
Он до явора,
До ветерана-каліки,
Прихилила калина
Червоні грона…
Оборона!
І стоять чоловіки,
І мовчать чоловіки!
Пам’ять кожного не мовчить,
Кровина кожного криком кричить:
“Оборона!
о-бо-ро-на-а-а-а!”
…Пережив,
Переміг,
Переніс…
Голосіївський ліс…
Голосіївський ліс.
День встає із-за лісу,
А життя – аж гуде.
К бісу!
Тугу-розпуку к бісу,
Бо життя аж гуде:
– Народись молоде! –
Тільки що це?
Що це?
Затуляють берези лице,
Як весною ідуть до вінця,
Бо в землі,
В глибині –
У минулій війні –
Чути їх,
Чути їх –
Там хлопчачі серця.
Світ зажурно затих.
Видно, рани болючі затис
Голосіївський ліс,
Голосіївський ліс.
Голоси
І луна, – ніби знов голоси:
– Голосій…
– Го-ло-сій-сій-сій… –
Неба синь,
Зерна сій!
Зерна сій!
Та не сій
Голосінь!
Мого Києва
Тихий зелений кут.
На одному з дубів
Тут гніздо голубів.
Та на ньому ж зберігся
Спостережний пункт…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)