Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Був сад. Родив то бідно, то рясніше…”

Був сад. Родив то бідно, то рясніше,
То завжди цвів красиво край села.
І яблуня одна не так, як інші,
По-своєму, багряно зацвіла.

Збігалися, щоб глянути на неї,
Бо наробила шелесту в саду,
І ті, хто був їй близькою ріднею,
І ті, хто жив у іншому роду…

І зашуміли між собою вишні
З цікавості чи й заздрості-таки.
Дерева всі, низинні і горішні,
Так бігли, що губили пелюстки.

Хто одинцем, хто об’єднавшись в спілку,
Спішив до неї, як бджола на мед.
Одна сестриця одчахнула гілку,
Так пробивалась ліктями вперед.

А друга в рівчаку зламала ногу,
Волала, бідна, кликала рідню.
Ніхто не поспішив на допомогу,
Бо всі – до яблуневого вогню.

Поназбігались, стали цвіт ламати
З утіхи чи в стихії суєти…
Для того треба зовім небагато:
По-своєму лиш людям засвіти.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

“Був сад. Родив то бідно, то рясніше…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР