ТРИНАДЦЯТЬ
1
Ти наповнишся ущертно нею,
заколишешся у ритмі бедер,
що живитимуть твою надію
і глибитимуть твою потребу
покоритися чуттям і впасти
в голе кипотіння ніг, –
та не віднайдеш себе у ній,
тільки защемить гостріше пустка.
2
ти
наповнений криком
крізь тебе пропихаються тіні
спішать уранці
в більма канцелярій
спішать увечір
до білених хат
заголених жон і коханок
ти залишаєшся сам
а хоті
тягнуть тебе в таємну
немилосердну стать
3
На третій день я знов чекав на дівчину на Круковій горі, та її не було. Коли стемніло, я, наляканий, побіг назад до міста. Будинок, де вона жила, стояв відкритий. Я бігав з кімнати до кімнати, кликав її, та до мене вертався тільки відгомін мого голосу. Мене огортало нудке почуття жаху, я почувався, наче западався в її неприсутність.
Цілими днями я ходив по канцеляріях, розшукував за нею, виповнював формулярі, в яких треба було її описати, а я не міг, бо при кожній нашій зустрічі була гарнішою, тому незнанішою. Втома знесилювала ноги, і я, пригноблений, ішов за місто між постріляних. Та дівчина своєї не знайшов.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)