12. АДОВИМИ УЗАМИ СОДЕРЖИМІЇ КО СВІТУ ІДЯХУ

Related posts:

1. “Мотлох світу, безмір світу, бубни світу…” Мотлох світу, безмір світу, бубни світу і бляшанки на колесах, і дроти. Потрапляєш в течію несамовиту калькуляцій, дурисвітства, марноти. Вчителі […]...
2. БИЧ СВІТУ не спромігся взяти тебе крем’янецька горда твердине? взяв тебе час горнуться пишні сади вілли і вулиці до стіп бувальщини всі […]...
3. 23. До тебе прибігаю стежками світу До тебе прибігаю стежками світу: припадаю до твоїх слідів, хилю горде чоло й купаю незрячі очі в потоці твоєї покори. […]...
4. “а я тебе уже давно забув” а я тебе давно уже забув чому ж тепер ти знову прилітаєш у літаках пребілих снів на засмучені аеродроми моїх […]...
5. 5. Я йшла за тобою дорогами світу Я йшла за тобою дорогами світу, гребла океани, спиналася на вершини в червону колиску сонця, у човник місяця. Я перечитала […]...
6. “Коли пішли зі світу газди перші…” Коли пішли зі світу газди перші, ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, та їхні […]...
7. ШІСТЬ 1 І тіло, мов стежку розсади, покриють веснянки квітів, між клубами виростуть мальви і стиснуть тебе суквіттям; а потім між […]...
8. ПОЧАТОК СВІТУ Як промінь світла – прототип ножа – Кромішню темряву розкраяв, Тоді в безмежжі появилася межа, Посеред ночі день ясний замаяв, […]...
9. ВЕРШИНА СВІТУ Іду гранітом на вершину світу – на Красну площу в сяйві кумача. Рубіновими зорями зігріта, уся планета зблискує в очах. […]...
10. УКРАЇНА Натомилася: дні немічені у роботі без відпочинку. Прилягла і здрімнула, як дівчина, крадькома, на часинку… І привиділося: незлічені копачі йдуть […]...
11. 6. ЕПІЛОГ Чотири стіни – не чотири кордони, котрі розмежовують “наше” й “моє”. Чотири стіни – не сімейні канони, не звичка, що […]...
12. СЕРЦЕ СВІТУ Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові […]...
13. КІНЕЦЬ СВІТУ Мов бура плахта, хмара круків сідає на дахах бриластих, і місяць, звівши сині руки, немов пророк, став місто клясти. За […]...
14. З ТОГО СВІТУ Варфоломієві Шевченкові Не хотіли панські діти Мою воленьку вволити, – Щоб мене там поховали, Де б одраду серце мало, Де […]...
15. “Немовби й світу вже нема…” Немовби й світу вже нема – Ані Москви, ані Парижа. Є тільки хуртовина хижа Та ця серед снігів тюрма. Можливо, […]...
16. “За що мені щедроти цього світу…” За що мені щедроти цього світу: білющий сніг, і сонця парусець, і шовку шум, що вкутав верховіття, і різьблений на […]...
17. “Облетівши довкола світу…” Облетівши довкола світу, Зупиняйся, немов король. Досягаючи знань зеніту, На признання собі дозволь: Де б не жив ти і як […]...
18. “Жадоба світу, що дрімала в снах…” Жадоба світу, що дрімала в снах, Ненатлим смерчем вибухла з війною, І давні жалі тьмяною луною По срібляних померкли полинах. […]...
19. КОРОТКИЙ ВІРШ ПРО КІНЕЦЬ СВІТУ А завтра знову буде просто день. Звичайний день, під назвою “останній” У цьому світі, теж останнім, де й Ми, разом […]...
20. “На культурах устього світу майові губки…” + На культурах устього світу майові губки Поросли. Осінь. По містах вже о четвертій – Електричні ліхтарі. А в селі […]...
21. ВІЩУН Обачно! Не запитаєш нікого, де починаються межі ці. Навіть оленя зіркорогого, ні гадюку, темну наложницю, ні мухомора, що мружиться на […]...
22. ОБ’ЯВЛІННЯ Я ждав так довго, я ждав на хвилю ту, як врешті зрозумію життя таємний глузд, зів’ялий лист незнання, мов буря, […]...
23. СТЕЖКИ Я думаю про стежку. Не про ту, що – навпростець. Не про ту – сміливу, найкоротшу, що пролягла наперекір табличкам: […]...
24. СЛОВО ПРО МАТЕ ЗАЛКУ* За Тисою я питав: Чи чули про нього ви? Чи мужній до вас долітав Голос його з Москви? Чи знаєте, […]...
25. ТРИ 1 Помариш ще білолистям, щоб виросло білими персами, дівочі бедра облистило, щоби обпестило; помариш лопушим листям, щоб стегна зеленим розплавило, […]...
26. 18. СЕРЦЕ ЧИСТО СОЗИДЖИ ВО МНІ Зливою квітів очисти серце моє, щоб стіни його встелялися біллю пелюстком, які під вітром з-за світу мову Твою шелестіли б. […]...
27. СІМ 1. Прибуде з розпущеним голосом, пригорне тебе, приголосить словами, і будеш наївно розніжений, будеш безтямний. Прийде і закутає шепотом пригорне […]...
28. ДОН ХОЗЕ Такі, як перше, профіль цей І руки, і дитячі плечі, Та з чорних, дорогих очей – Байдужість, глум і порожнеча. […]...
29. КРАЇНІ ЧОРНОГО ЖИТТЯ ти гострим вітром врізуєшся в груди, ти білим болем ниєш у легенях. країно чорного життя, дорога круто кинулась в ногах […]...
30. “Сліпі падають до ями своїх очей…” Сліпі падають до ями своїх очей. Малярі малюють на полотні рямці, по них малюють іще рямці, за ними мертвого коня […]...
31. ХОЛОД В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч, хтось пір’я надмухав у щілини віч, хтось стежку промів од книниці до ганку […]...
32. 3. Цієї ночі Цієї ночі зеленим потягом ти наближаєшся до Києва, але потяга нема а чи просто не видно, і я бачу над […]...
33. СЕРПЕНЬ Під рапавим небом бляшаний краєвид, дерева форми кривавих плям, люди, порожні, і такі, що валяться, як будинки, між порожніми паркувальними […]...
34. ВІСІМ ОЧЕЙ Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, […]...
35. “В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч…” В забуте відро хтось дзвонив цілу ніч, хтось пір’я надмухав у щілини віч, хтось стежку промів од криниці од ганку […]...
36. П’ЯТНАДЦЯТЬ 1 Вона коханням вичерпає з тебе останки почуття і ніжність, щоб ти ціле життя тужив за нею, щоб ти чекав […]...
37. НАДІЙНИЙ ЧОЛОВІК Учить мати свою доню: – Ти вже не малесенька. Вже подумати про пару час тобі, ріднесенька, Пошукай собі, голубко, жениха […]...
38. Нічний краєвид у місті (сонет) Найнезбагненніше – зі звичним – поряд. Не сонце – з вежі – півень – щогодини, А смокви фіялкового страждання, Які […]...
39. ПРОБУДЖЕННЯ УВЕЧЕРІ Моє обличчя взяв в м’які долоні вечір, і біля рівних ніг розп’яття я забув порожню форму власного буття. Фонтан прозорих […]...
40. ПОПІЛЬНИЧКИ МУШЛЯ РОЖЕВА Попільнички мушля рожева, Цигарки обряд неквапливий, У попелі пам’яті жевріє Спогад мій нещасливий. Звиклих речей незвиклі Тіні обсіли стіни, Чистого […]...