АНДРІЮ ЛЕГОТУ
З якого краю і з яких сторін
Причувся цей прибій морської хвилі?
Немов не він шурує втерту рінь,
А шерехтять лани уже доспілі.
Чи це чиясь, а не моя стопа
заклякла на гарячому камінні,
куди прибій уперто підступа
у ритмі колихання і кипіння?
Сахнеться хвиля й хутко відпливе
З гарячого окрайця суходолу
й клубками піни прядиво живе
покотить вітер берегом спроквола…
А я стою, у даль втопивши зір,
Де конусне гойдається вітрило –
Воно очам і серцеві, повір,
У мить раптово інший світ відкрило.
Я так той світ із малечку любив –
о спалах невгасимої любові! –
Ту повінь половіючих хлібів,
Що ген переливалася за овид…
І вже не хвилі – інший, друже, шум
на самоті мої ласкавить вуха,
а із сум’яття спогадів і дум
охляле серце наповняє скруха.
Нам стала вірним берегом земля
чужа, хоча привітна і ласкава,
а рідна все ввижається здаля
як згадка й сон, як мрія і уява.
Related posts:
- Я ПРОСНУЛАСЬ Я проснулась На світанку Сон – це? Сонце! Сонця світ! Спалах сонця! Сонця спалах! Слава сонцю На весь світ! О, […]...
- ТРАВЕНЬ Не дивуйся, що з весною Інший світ настав: Полем, лісом і водою Травень завладав! Глянь у поле: по коліна Досягла […]...
- НА ЗИМОВІЙ ПОЛОНИНЦІ Для якого вовка лютого, для якого лиса хитрого, для якого оленя печального, для якого дика темного залишено на дверях колиби […]...
- НА ВОДІ Виводить місяць сині тіні на шир, торовану удаль, а довкіл тебе білопінно ласкавиться лунка вода. Присвячуєш живкому плину свою тривогу […]...
- ДЕ ПЕРЕПРАВЛЯЛИСЬ Несуться хвилі рвучі, Шумить підводний вир. Над берегом на кручі Дрімає монастир… Іде вечірня хвиля, Темніє небосклін. Об берег плеще […]...
- “Це інший світ… Я з іншого прийшов…” Це інший світ… Я з іншого прийшов, Я ще від тих, кого давно немає, Та тверде місце тут своє знайшов […]...
- “Анахоретом я живу…” Анахоретом я живу На березі морському. Молюсь на квіти і траву, Радію штилю й шторму. Гримить прибій, цвіте блакить, Змивають […]...
- “Згадаєш їжака, що я приніс…” Згадаєш їжака, що я приніс, І як вночі він бігав по кімнаті. А вже роки убогі і багаті, Як сніг […]...
- ЧАЙКА Де на твердиню скелі напролом Прибій жбурляє хвиль гримучі брили, Там чайка-цяточка прудкі розп’яла крила, Зліта і падає, черкаючи крилом […]...
- Лівим берегом живучи Юркові Бедрику лівим берегом живучи правим берегом накриваючись чи буває що на плечі відбиваються лапи заячі озираєшся – а ніхто […]...
- “І небо невмите, і заспані хвилі…” І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго […]...
- ОЧІ Оббіг, як струм, солодкий щем ніким не звіданого щастя: лилося із твоїх очей на мене золоте причастя. Лилася з неба […]...
- ПІСЕНЬКА Івану Малковичу Івану Малковичу Де ми ходили, де ми бродили, де мандрували – стежки-доріжки, плаї-плаєчки позаростали. Стежка не скине з […]...
- ДО УПАДУ Чорний птах летить над нами, Крила, кігті простягнув, Зойк його несесь світами, Кров червонить острий клюв, Звізди плямляться кервою, Крила […]...
- ДОН ХОЗЕ Такі, як перше, профіль цей І руки, і дитячі плечі, Та з чорних, дорогих очей – Байдужість, глум і порожнеча. […]...
- “МАЛЯ ПРИТУЛИЛО ДО ВУХА…” Маля притулило до вуха Кручену мушлю рожеву, Заплющило очі й слуха Вітер, хвилі та меву. Вітер пестить обличчя, Хвилі слух […]...
- “То шторм на морі орди хвиль жене…” То шторм на морі орди хвиль жене, То знову штиль, меланхолійна тиша… Не знаю, що мені миліше, Що більше радує […]...
- “Вже бракне слів. Важка хода пера…” Вже бракне слів. Важка хода пера. Рипить воно, немов правдавній спомин. Але мені ще не прийшла пора летіти в ірій […]...
- “Гуляю я… Луг…” Гуляю я… Луг… І – Гул у луг. Диво: не сяє ясен овид… Круговиду диво-гурк… Луг… Я свищу ледь не […]...
- ПШЕНИЦЯ Я бачив, як пшеницю мили: То щонайкращеє зерно У воду тільки плись, якраз пішло на дно, Полова ж, навісна, пливе […]...
- ТАГАТАЙ Стоять бики в мулистому багні, Пригнувши роги до шорсткої шиї. І бурий дим, зоставивши вогні, Пливе до гір – на […]...
- ДВІ РОСЯНІ КРАПЛІ Лопушана долоня виважує чисту краплину, успадковану з ночі – цей скарб над скарби; як і ти, я стою нищуном коло […]...
- “Я виросла у Київській Венеції…” Я виросла у Київській Венеції. Цвіли у нас під вікнами акації. А повінь прибувала по інерції і заливала всі комунікації. […]...
- “Жовтий шелест жовтневих луків…” Жовтий шелест жовтневих луків І туманна осіння мла. І бабуся веде онука Жовтим берегом до села. Йдуть повільно, немов у […]...
- “З серцем, повним смутку-горя…” З серцем, повним смутку-горя, Утомився я ходить І прийшов на берег моря, Щоб журбу свою втопить. “Хвилі, хвилі! Люту муку […]...
- СПОГАД Це, певно, старість все частіше мене в минуле порива… Світанку тополина тиша Й молитви матері слова. Хвилююче й незрозуміле оте: […]...
- “О сік берези у весняну пору!..” О сік берези у весняну пору! Як хмільно і пахуче він стіка: Із щедрою рішучістю струмка, Котрий ніколи не впаде […]...
- ДУМКА Як за лісом, за пролісом Ясне сонце сходить, Як за морем за далеким Десь воно заходить, – Я згадую інший […]...
- СПОДІВАННЯ Поглянь – , небо поглинь – Це небо чуже і скупе. Караймось, бо ми не змогли До краю пізнати себе. […]...
- ПОВІНЬ Сталося! Одна лише краплина покотилась тихо, неквапливо – і зненацька рушили сніги. Попливли замети крихкотілі, задвигтіло все, заклекотіло – потекли […]...
- БЕРЕСТЕЧКО (пожнив ‘я) над снопом на покуті Божа Мати зігріває диханням сиріт порубаний козак хрестом лежить у полі на всю Україну […]...
- “І рубачів січе меч, і свіча бурі…” І рубачів січе меч, і свіча бурі – Мечем, іменем і мечем. … А дико по літі рубалися – сила […]...
- ПРОЩАННЯ Анатолію Парпарі Величавий шум прибою, Невгамовний шум. Повний місяць над водою Навіває сум. Серед моря човен плине, Хвилі у зірках. […]...
- “Не мчали хвилі над Москва-рікою…” Не мчали хвилі над Москва-рікою, – Точили душу сумніви юрмою. Не били хвилі в береги Дніпра, – На серце тиснула […]...
- SEMPER IDEM І Зі скелі Патмосу надхненно Волав скорботний Іоан – І гнався в небо рій доган Зі скелі Патмосу надхненно. – […]...
- ДЗВІН ОСТРОГА Доріг в житті стелилося немало, А ця мені дорога дорога, Де вигляда за межиріцьким валом Високочолий профіль Острога. Тут чую […]...
- ОЛЬГА мені сниться сон-марево що я вже не месниця що просила смерть лада і голуби з горобцями несуть галузки цвітної верби […]...
- “Осінній день. Верба. Ставок…” Осінній день. Верба. Ставок. Вода під берегом хлюпоче. Останній золотий листок Між голих і сумних гілочок Затято на вітрах тріпоче […]...
- ДВОМА ПАЛЬЦЯМИ * циркулем цигаркового диму замкнений овид ліктем переконуєшся в існуванні повій з півпоруху очей пізнаєш мову хіті ловиш у собі […]...
- “Бувають хвилі – серце мліє…” Бувають хвилі – серце мліє І скорбних мислей рій летить, Мов чорна хмара небо криє І грім у хмарі гуркотить. […]...