Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЗОЛОТІ РУЇНИ (Микулинці)

Удари сльози вже не висічуть –
Каміння в промінні горить
(Каміння з глибоким корінням),
В румовищах – носи лисячі,
Бузок з бузиною… Вітри
Поснули в стемнілих розломинах,
Настояна скрізь давнина –
На зіллі гіркотному. Спомином
Закуте й німотне зрина.
Собор даленіє – як вирубав
Хтось із надтвердної скали,
Бо як не глумились тут виродки,
Та збити у прах не змогли,
Стоять недосяжні, постріляні
Апостоли-мученики…
Отак в моїй, дивом ізціленій,
Душі – лиш не мученій ким –
Удари сльози вже не висічуть.

1989 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

ЗОЛОТІ РУЇНИ (Микулинці) - БАБІЙ СТЕПАН