СТИХІЯ

І
В СЕЛІ

Коли з ночі у серце повзе самота
І чорніють, як хмари дерева похилі,
І над всім налягає безмежна сльота –
Мучить пустка в словах і отрута в чорнилі.

Йду із хати під вітер, в пекельному югу,
Мокрим снігом січе хай, шмага по обличчю,
Видається – мене в ту годину лиху
Хтось з імли невщухаючим голосом кличе.

Прислухаюся – стогін?.. Чи в кронах гуде?
Прозирає крізь віти насуплене мрево,
Наче втомлений хтось на відраду бреде
І ховається лячно за чорні дерева.

ІІ
У ВЕЧІРНЬОМУ МІСТІ

Мокрим асфальтом по мокрому листі
Перебігають тіні дерев,
Вулиці між світлофорів імлисті
Дощ у каштановім шумі пере.

І віджимає, викручує рвучко
Пружними шинами автомашин,
Вулиця й дерево туляться гнучко
Тілом жіночим до пружних пружин:

Вітер верхів’я гне, крутить в пориві,
Силу розпліскує поміж дерев…
І у душі відбвається, в римі,
Що по-осінньому горло дере.

(2 votes, average: 4,50 out of 5)

“Коли з ночі у серце повзе самота…” Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари, дерева похилі, І над всім налягає безмежна сльота – […]...

“На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...

СЛУХАЮЧИ ПІСНЮ “ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА” Пам’яті Василя Симоненка Василю, ти чуєш, пісня твоя – Над опалим, над мокрим листям, Над смутком цвинтарним, На сльотою холодною, […]...

ДРЕВО ЛЮДСТВА Ховає тайну світ міцних дерев – дітей природи у державі Флори. Дерев не зрушить бурі дикий рев, земна кора – […]...

“Мені назустріч над вечірнім морем…” Мені назустріч над вечірнім морем примчався вітер, пристрасний і хижий. Під ноги хвиля стелиться в покорі і біла піна стопи […]...

“Засипало листям, засипало листям стежки…” Засипало листям, засипало листям стежки, Заглянула осінь, заглянула в серце й думки, Заглянула в очі холодною сталлю озер, І так […]...

З КОЛЬОРІВ ОСЕНІ Жовті яблука осені Розкочуються по землі. Чи хтось поза садом голосить, Чи вітер летить з полів?.. Жовті яблука осені – […]...

Притча безліч дивних дерев сновигає містом безцільно гілля рук із двома листочками долонь заховавши до кишень кожне має в собі гніздо […]...

“Вітри пригинають дерева…” Вітри пригинають дерева, І злива – немов лавина. А тільки то справа даремна – Поставити ліс на коліна. Громи одгирмлять […]...

“Сонячна дівчина, вимальована промінням…” Сонячна дівчина, вимальована промінням – Радісні вигини, випуклість солодко стигла, Трави лоскочуть їй ноги, квіти цілують коліна, Вітер їй обіймає […]...

ЇЇ СТАН Втихає вітер, замовкають птиці І найстрункіші заздрять дерева; Лискучим шовком клониться трава, Коли ходу почує чарівниці. Уже схилилась: як жаркі […]...

ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...

“Стоять дерева золоті…” Стоять дерева золоті, Покупані в блакиті. І я пишу тобі в листі, Що ти найкраща в світі. Усе мініється в […]...

“Ви чуєте, на вулиці – весна…” Ви чуєте, на вулиці – весна! Ранкові сурми звуть у високості І млостю переповнені у снах Старих дерев корякуваті кості. […]...

“По блакитному степу…” По блакитному степу Вороний вітер! Пригорнув раз та й подався – Вороний вітер… Вийшла жита жати я. Громова хмара! Ой […]...

“Хтось гладив ниви, все гладив ниви…” Хтось гладив ниви, все гладив ниви, Ходив у гніві і сіяв співи: О, дайте грому, о, дайте зливи! – Нехай […]...

“Коли вже думок не стало…” Коли вже думок не стало Й поволі вляглись дискусії (В густому повітрі зали Утома химерно гусла), Тоді погасили світло І […]...

ВЕСНЯНКА ДО СНУ Цвітіння дерев найніжніша пора – найвище зусилля краси і добра… Як чуйно ступаю в зелену країну, де соком дощів пахне […]...

СВІТЛА І ТІНІ Світла і тіні, світла і тіні, Барви веселки на небі сині, Проміння Сонця на небосхилі, Намотані на ліній мотовилі… Світла […]...

ДЕРЕВО Ось це дерево. Розлога крона. Кора гладенька, тепла. Я посадив його В день народження моєї матері. Це було давно: Мама […]...

З ЦИКЛУ “MIDLIFE CRISIS” це бурячанка – не буряки це вже хорал а не джаз чуєте шурхіт тихий такий – це осипається час листям […]...

“Заворожили ворони світанок…” Заворожили в орони світанок – не сходить сонце – тільки кар та кар. Розбившися грудьми об полустанок, в траві лежить […]...

“Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад…” Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад, В листі жовтому душі, як горлиці чисті, Зупинитись… Хоч в сні, в тім нападанім […]...

СУТІНЬ Долоні сну в весінніх сінях лягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета – дно […]...

В МОНАСТИРІ Святі обличчя з тихих стін На мене дивляться терпляче, Як я кладу уста гарячі Цілунком на твоїм листі. І сонний […]...

“Відчув: прив’яла як отава пахне…” Відчув: прив’яла як отава пахне, Як тихо шерхне вересневий ліс… Щасливий вітер, що сюди заніс – На стежку звіра, до […]...

“Осліпле листя відчувало яр…” Осліпле листя відчувало яр і палене збігало до потоку, брело стежками, навпрошки і покотом донизу, в воду – загасить пожар. […]...

“Стояла над містом важка і задушлива спека…” Стояла над містом важка і задушлива спека, Пашіло каміння, неначе розпечені кахлі, І, раптом, запахло грозою здалека, Так сівжо намоклі […]...

“Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби…” Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби. Та листопад… Стоять дерева голі, Лиснять – як (чорні) мармуром гроби. І сум, […]...

ІНІЙ У дерев сьогодні срібне свято: Сонце, синь, січнева сивина. Цілий сад прийшов колядувати До вікна. А вікно вмуроване у іній, […]...

“Ранок починається з роси на траві…” Ранок починається з роси на траві. Кохання починається з червоної квітки. Радість починається з суму. Сонце починається з вечірніх сутінків. […]...

ТЕЛЕГРАМА Не спиться. У розбурханому мозку зійшлись у фокус і саднять всі прикрощі важкого дня. Не спиться. Хтось на вулиці зронив […]...

“Цілу ніч шарудить за вікном…” Цілу ніч шарудить за вікном… Ходить хтось? Прислухаєшся – вітер Налітає і горне широким крилом Листя висохле зшерхлим цим світом....

ПРОЩАННЯ ШКОЛИ На вулиці підніс угору вітер на привітання дня пилюки бовдур, немовби капелюх із голови. В очах танок шалений чорних літер. […]...

ДЕРЕВ’ЯНІ ДУШІ Як болять мені Дерев’яні душі церков, Заковані в бляшані ризи! Паламер-вітер Не донесе до вівтаря Матіолю в кадильниці....

ВІТЕР Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий, вітер, що бризки піни несе в обличчя, […]...

МІЙ КИЇВ Золотоверхий Києве, До твоїх тротуарів прикипає душа. Тут одвічною тінню Шлю прокльони й поклони. Приймаю закони джунглів – твої криваві […]...

СУТІНКИ Як залягають сутінки в кімнаті, Я не лякаюся нічого й не боюся, В кирею самоти я щільно огорнуся, Гляджу на […]...

“На вулиці – облич рухливі зорі…” На вулиці – облич рухливі зорі. Здаля однакові. А зблизька… Ось радісне обличчя. Ось печальне. Ось зосереджене. А ось – […]...

ВІТЕР Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. […]...

Related posts: