Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Розгрібаю дні, як багровиння…”

Розгрібаю дні, як багровиння,
Плину вже назад не перейти.
Тільки проступає далеч синя
З міражами мрій на пруг мети.

Та й мета – фантазія облудна,
Чи запрограмованість суха…
А життям, бува, й стихія блудить
Без благословення по шляхах.

Як збагнути?.. Вже коли глибини
Випнуть грані зримих перемін?..
Вірою ошукана людина
У мені підводиться з колін!

1970 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Розгрібаю дні, як багровиння…” - БАБІЙ СТЕПАН