ФОТОЕТЮДИ
ЕТЮД ПОДОРОЖНЬОГО
місто мов зала йду один
застебнуто двері на всі жалюзі
я тінь уздовж погаслих вітрин
я дерево на одній нозі
ця ніч насичений кармазин
шляхетна твердь хідника луска
зі стін волокна худих лозин
а в мене рука
золота й легка
це наче танець під клавесин
з променем що паде навзн? к
я сам як отой дорожній знак
і ліхтаря світляний апельсин
ЕТЮД КРЕЙДОЮ
місто зітхнуло на вищім регістрі
готика гостро випнута кість
зупиняю дійство на самому вістрі
хтось біля мене яблуко їсть
неба облатка
барокко арок
змальований крейдою сірий фронтон
як це схоже
на профілі секретар-друкарок
гіпсові голівки німих мадонн
все навіки колективне фото
в мить просвітлень
і тремких затиш
паперова вічносте кам’яна марното
як ти сяєш ніби летиш!..
ЕТЮД СЕРПНЯ
серпень жарінь розпашілого глека
жовто спахнули дахи і портали
книга яку неуважно гортали
раптом сліпучо заквітла мов спека
серпень ріка невимовне солодка
плинуть будівлі старої сецесії
чиста й тонка світляна поволока
вкрила дерев полудневі процесії
серпень моя невблаганна ідилія
теплого воску олійна держава
вулиця скрипка соната неділя
гостра як жала
тривожна
тужава
ЕТЮД РЕМОНТУ
пізнє літо пишне мов латина
крейдяний пейзаж на золотому
і безнога лялька климентина
доживає на уламках дому
житла мов лункі концертні зали
ходять малярі в чудних беретах
у довічний вирій проячали
лебеді на вицвілих веретах
слоники і котики і кахлі
жужмом полягли на полі втечі
галактичний пил у горлі печі
а вазонки висотані й чахлі
фарба чим біліша тим густіша
стелю білять
штука філігранна
і така стоїть у домі тиша
ніби схлип розбитого органа
ЕТЮД НЕСПОКОЮ
трава на камені вона
вночі шумить у ранах дому
і лугом дихає стіна
рослинне тіло в кам’яному
і ми так часто не спимо
і видивляемо впівока
як з того боку крізь трюмо
трава зітхнула мов затока
вганяючи коріння клин
у ці крихкі тріскучі плити
запасти в усмішки щілин
триматись каменя і жити
за крок від рейок і коліс
вона протне розсохлі рами
висока й чиста ніби ліс
трава яка прийшла за нами
ВУЛИЧНИЙ ЕТЮД
вітер то птах опівнічний змах
що там за вікнами в сонних домах
тьмяні жарівки свічковий сад
тихі водойми рожевих кімнат
риби на стінах безгучно шепочуть
з кранів іржаві потоки хлюпочуть
отже прийшла кристалічна тверда
з чорних лісів запізніла вода
промінь метелика в люстро влетів
місячно вигнуті спини котів
чаші чарки на серветі
сервант
погруддя мислителя (певно кант)
іноді з піни фіранки лице
виплине
ніби чекав я на це
ЕТЮД З ВОРОНАМИ
На цьому світі стільки ірреального
шукаємо тверду земну основу
грудневе пиво біля кафедрального
і сірий день мугиче боса-нову
відлига як сльоза над містом лине
автобуси приходять і відходять
і в наших кухлях писаної глини
колишеться гірка бурштинна подать
ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду
ворони ці маленькі чорні ангели
збирають на фронтоні чорну раду
і тане сніг в якому так намішано
пісок і сіль тяжкі земні мірила
а ми в холодні кухлі тепло дишемо
і дивимось як мають чорні крила
(2 votes, average: 3,50 out of 5)