Покірно розпашіла пуща злаків

Related posts:

1. “Село Красноїлів…” Село Красноїлів – Дідушкова Річка. А назва ця дуже стара. Який там Іванко? Яка там Марічка? І хто там за […]...
2. Живемо під чортом неначе під Богом живемо під чортом неначе під Богом і вправно жонглюєм словами в яких від глибин від прасуті святого немає ні грама […]...
3. “На кого залишили ви мене…” Пам’яті Івана Пономаренка і Миколи Кучеренка На кого залишили ви мене, Мої найкращі друзі-побратими? Невже набридло вам життя земне, Що […]...
4. ІV. “Очі заплющу і бачу…” Очі заплющу – і бачу: Летить чорнокрилий птах, Що хоче кров гарячу Точити по степах. Уха затичу – і чую: […]...
5. СОЛОДКЕ СУСЛО Солодке з винограду й яблук сусло Вироджує в тобі лишень для мене, Гранатове і пристрасно зелене Вирівнює бажань примхливе русло. […]...
6. НЕКРОЛОГ КУКУРУДЗЯНОМУ КАЧАНОВІ, ЩО ЗГНИВ НА ЗАГОТПУНКТІ Не чути голосінь. Іржавіють оркестри. Оратори втомились від кричань. В труні лежить не вождь і не маестро, А просто – […]...
7. І люди і очі і води і зорі і там і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
8. “і люди і очі і води і зорі і там…” і люди і очі і води і зорі і там де звук розпашів на зеленому вовчому морі немає нікого хто […]...
9. К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь […]...
10. В НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА Ой в ніч на Івана та й на Купала Красна дівчина долю шукала, Ту, що їй мама В колисочку клала. […]...
11. “ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають…” ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш – […]...
12. МИКОЛА ЗЕРОВ. 1937 ці надужито кволі небеса – їх сонна міць навздогадки бісила. яка зима! яка душа красива мій наголос від голосу спаса… […]...
13. НА ІВАНА НА КУПАЛА На Івана на Купала У хатині край села Мене мати повивала Та й Іваном нарекла. Догоряла ніч духмяна, Щебетали солов’ї… […]...
14. НЕСПОКІЙНИЙ СОН В сні неспокійнім, скажи, кого ти шукав? Якого спокійного дня, чиєї руки? Якої блакиті, яких благодійних трав, яких богодайних слів, […]...
15. ВЕЧІР НА БАЛАТОНІ Чую, білі пісні лебедині Над озерами пізніми гаснуть. Як лілея для пісків пустині, Ти для мене занадто прекрасна. І лякаєш, […]...
16. “Замело, засипало, завіяло…” Замело, засипало, завіяло, Лиш дими снуються над селом. Від дубів з нахмуреними віями Густо віє богатирським сном. І ніде нікого, […]...
17. ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
18. Пантера несе пантера несе жовтий ліхтар в оці на орхідейне весілля на простирадла пісків де вічність колами в плесі закам’яніти б як […]...
19. “В маєтку гетьмана Івана Сулими…” В маєтку гетьмана Івана Сулими, в сучасному селі, що зветься Сулимівка, до кінських грив припадені грудьми, промчали хлопці – загула […]...
20. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
21. “О, як нам треба ще Сірка Івана…” О, як нам треба ще Сірка Івана, Гей-гей, Івана, месника Сірка! Борця, що кару в серці виклика, Аби не зраджувала […]...
22. “Хто називав тебе Хвалинським…” Хто називав тебе Хвалинським, Бутне Каспійське море? Невже за те, що – неозоре – Стелилось ти човном ординським? Невже за […]...
23. Я ЗБЕРІГАЮ ВІД КВАРТИРИ КЛЮЧ Я йшов на фронт. Замкнув, як завжди, дім, Замкнув, як завжди, коли йшов на службу. І ще сусідам наказав своїм, […]...
24. ЖАЛЬ Як настане весна божа, Степ зазеленіє, Яких тільки нема квіток! Аж серце радіє; Ряст, барвінок, чебрець, зорі, Васильки і рута. […]...
25. “Дощ на світанку стих…” Дощ на світанку стих, але за мить вія перейшов у вариво огненне. Сполохано ти горнешся до мене, а я тебе […]...
26. “Дощ на світанку стих, але за мить…” Дощ на світанку стих, але за мить він перейшов у вариво огненне. Сполохано ти горнешся до мене, а я тебе […]...
27. “Не обважніймо тілом і душею…” Василеві Іллічу Касіяну Не обважніймо тілом і душею Та першої не забуваймо казки: Ягу переборімо і Кощія, Убережім Івана від […]...
28. НАД ОКЕАНОМ Вітри здирали океану шкіру і сіллю бризкало в уста, тяжка півмісяця сокира рубала північ на хребтах биків, що кидались на […]...
29. СНИ Літа. Безвихідь. Колима. І погляд голоду тяжкого… Усе забулося – нема У мене гніву ні на кого. Забув і кривду […]...
30. ВІХОЛА Нагадала мені віхола, Що окоп мій заміта, Як ти в госпіталь приїхала, Вся від сонця золота. Вся в цвіту пругкої […]...
31. “наврочили – я пас чужих дітей…” наврочили – я пас чужих дітей і зиму відгороджував від стайні і тільки сад де ігрища летальні переступали – вабив […]...
32. ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...
33. ПРОБУДЖЕННЯ СЕРЕД НОЧІ Я жив, як всі: гадав, у цьому світі Є тільки насолоди – їж та пий. А добру дівку маєш на […]...
34. “Сад у листопаді є й немає…” Сад у листопаді є й немає, лиш скелет його на видноті. Лагідна душа його літає, де всі душі добрі і […]...
35. ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? […]...
36. СМАК ЯБЛУКА Ви їли яблука з моєї України? Ні, ви не їли… Їхній смак пізнати Тоді лиш можна, як в тюремні стіни […]...
37. “Замолкни, Муза мести и печали…” Замолкни, Муза мести и печали! Я сон чужой тревожить не хочу, Довольно мы с тобою проклинали. Один я умираю – […]...
38. “Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...
39. КОРТЕС 1 В казковий край під пальми і агави, Де стигнуть темні грона островів, Тебе помчала далеччю морів Жадоба золота, пригод […]...
40. 4. Мама мені написала Мама мені написала: “У нас є втрата помер твій баранчик” ніби снігу зі смереки натряслося мені за душу бо я […]...