ЗАЖИНОК

Related posts:

1. МИСЛИВЕЦЬ Мисливець, веселий і п’яний, Стоїть у дворі короля. І бронзові рани рвані, Видно, йому не болять. З собаками на п’єдесталі, […]...
2. “Дружиною мені приснились ви…” Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя вічна, Ми з […]...
3. НА ДОРОГУ Ти їдеш, милий брате, де би добре жити? Їдь, соколе мій ясний, дорогий мій друже. Постелися дорогов ти, стокротна руже, […]...
4. “Вітер із рідного краю…” Вітер із рідного краю Ніжно в обличчя війне. Батька старого згадаю: Як він чекає мене! Нікого більше чекати, Доля судилась […]...
5. СВІТЛА І ТІНІ Світла і тіні, світла і тіні, Барви веселки на небі сині, Проміння Сонця на небосхилі, Намотані на ліній мотовилі… Світла […]...
6. “Уймають болі єдині сни…” Уймають болі єдині сни, У сні лише мій біль стихає, – Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного […]...
7. ДЕРЕВ’ЯНІ ДУШІ Як болять мені Дерев’яні душі церков, Заковані в бляшані ризи! Паламер-вітер Не донесе до вівтаря Матіолю в кадильниці....
8. “Впала темінь у солдатські очі сині…” Впала темінь у солдатські очі сині У степу, на димнім бойовищі. І зійшли рясні отецькі болі в сині Та і […]...
9. ДУМИ МОЇ Думи ж мої, думи руські, відки ви ся взєли? Ци ви, може, в моїм раю квіточками цвили, Ци ви, може, […]...
10. Так легко нам. І ранок – мов пастель Так легко нам. І ранок – мов пастель. Та ще звучать, глибинні і гортанні, живі пісні загиблих на світанні, полеглих […]...
11. “Квітка, що ногою…” Квітка, що ногою Стоптана в пилу; Гук, що вмер луною, Пронизавши млу; Огник серед поля, Що блиснув і згас,- Се […]...
12. КОЗАЦЬКУ ПІСНЮ СЛУХАЄ РОСІЯ Дарма пишатись мій народ не звик, та чую слово щире, не облесне: “Какой чудесный, звонкий ваш язык! А песни ваши… […]...
13. МАТЕРІ Болять мене, мамо, Ноги твої. Болять мене, мамо, Руки твої. Печуть мене очі – Ласкаві, сині – І засніжені скроні […]...
14. ПО БУРІ Притихла буря… Низько над землею Тягнуться хмари втомлені, понурі; Сонце сховалось під сіру кирею, Хати здрімались, задумані, хмурі… У густій […]...
15. СТЕП Скільки днів та безсонних світань Ти в мені хазяйнуєш, степе! Підступи до очей, устань, Дай мені надивитись на тебе. Говори, […]...
16. “Коли останнє відцвіте суцвіття…” Коли останнє відцвіте суцвіття І доля зрадить моряку в плавбі, Все до останку ми залишим дітям – Одну лиш пам’ять […]...
17. “Мовчав, а прокидаєшся від крику…” Мовчав, а прокидаєшся від крику, бо сни досвітні – рани ножові. На тілі – сироти старого віку. Ми – сироти, […]...
18. “Цвіло дитинство: не казки – а рани…” Цвіло дитинство: не казки – а рани – Повстанча кров палаюча текла… І юність, що життя різнала рано Теж не […]...
19. НАД КАЛАМУТНОЮ ВОДОЮ Над каламутною водою стою в задумі, Уся моя душа, здається, втонула в шумі. Глухо об берег хвиля плеще та в […]...
20. КАННИ Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти […]...
21. ДО ШЕВЧЕНКА Замало цих слів: Пророк. Титан. Прометей. Сумління Ти наше, вибір і крок, Боління, вічне боріння. Вивів нас на світла Вигаслі […]...
22. ДО УКРАЇНЦІВ Українці, браття милі, Відгукніться, де ви є; Чи живі ще, чи в могилі Давня слава зогниє? Чи покраща доля наша, […]...
23. ЗЯТЬ Війна кінчилась. Значить, маєм право Знять із вікна затемнення, Привчать Себе при гулі самольота – браво Держати голову, рівнятися направо, […]...
24. ПОДОРОЖНИК Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: – Я – подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні – ніхто з […]...
25. “Гетьманські горять книгозбірні…” Гетьманські горять книгозбірні, Народу прадавні скарби, Супутники битов сумирні І свідки буття й боротьби. Лютує московська сваволя Від Волги по […]...
26. Співає весна Й. Н.-В. співає весна в парчі оксамиті та шовку предвічне сонце розкидає шматки барвистого світла ірже білий кінь сад буяє […]...
27. “Грай, легкокрилий вітре, на полі…” Грай, легкокрилий вітре, на полі, Думку тужливу, сумну, Я ж защебечу, як пташка на волі, Пісню веселу – чудну! Що […]...
28. ДИПТИХ 1 Десь іншим доля смачно лиже губи, Мені ж з дитинства вибивала зуби. І хоч в устах солоний присмак крові, […]...
29. В ОБОРОНУ ХЛІБА Юначе мій, чиєїсь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив, – Я аж завмер, коли ти… півхлібини “В дев’ятку” натреновано вгатив! […]...
30. 4. ПАСТУХ ПУСТАЙ, ПОЕТ, БАРОНСЬКИЙ СИН Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, […]...
31. “Ніхто не забутий…” Ніхто не забутий. На попіл ніхто не згорів: Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. І доки є пам’ять в людей […]...
32. ПАРАДОКСИ ДОЛІ Моя доля заквітчана рястом, Закосичена гронами див. Я пізнав од коханої щастя, Я по росяних травах бродив. Моя доля відшмагана […]...
33. ОСКОЛКИ То перший cніг чи срiберне перо? То небосхил а чи межа сувора? Що день, що два – то важчає цебро […]...
34. СПІЛЧАНСЬКО-ПОЕТИЧНЕ До Спілки, як до Почаєва, Тягнуться звідусюд Зболені і опечалені – Бідний, нещадний люд. Перейняті Україною, Пройняті її вогнем. З […]...
35. “Вони живі, вони живі – пілати…” Вони живі, вони живі – пілати, Шпигують скрізь – чи не воскрес Христос. І пхає правду, істину за грати Пілат […]...
36. “Доля – як вирва на площі…” Доля – як вирва на площі! Зграя залізних птахів Хижо скалками полоще Безмір шляхів. О благодатний спокою, Де твоя правда […]...
37. “Що “я” це “я” – повірити не можу…” Що “я” це “я” – повірити не можу: Ніяких доказів тому нема. Чуття, що їх особі на сторожу Дає природа […]...
38. “Далекий вогник в полі край села…” Далекий вогник в полі край села Посеред ночі тліє, мов жарина. І мимоволі в темряві людина Іде на поклик світла […]...
39. “Діти просили їсти…” Діти просили їсти, А мати лежала вбита. Їхали кавалеристи. Цокали дзвінкі копита. Дітей узяли на коні. – Дозволь всиновить, майоре! […]...
40. “Нарощування світла…” Нарощування світла. Накладання на чорне й тьмяне храмових тканин. Росте душа в розповні добування такого ж світла з глибу холодин. […]...