Автор: ЖИЛЕНКО ІРИНА

Синок біжить в червоній сорочині на захід сонця, у рожеве поле. А я в ярку надибала ліщину і оббираю. Поле […]

Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]

Повний гороху кошіль. Мак зі стіни звиса. Осінь, ласкаво прошу в хату мою і в сад. Викопано картоплю, моркву і […]

Так смолоскипно виграйнуло сонце Тривожним гроном форм і кольорів, І зачаровано між травами побрів Маленький сад, пашіючи долоньками. Освітлений, наляканий […]

Ця мить – уже моя. Ніхто й ніколи не відбере у мене цеї миті. Над садом білим пурпурове коло жахтить […]

Хрипить динамік на базарній площі. Над ним іде приский циганський дощик. І ні душі. Лиш кури, мухи, кінь. Клавіатура сонної […]

Спадав той день фіалками у сніг, Ходила туга, ніжна і красива. І сніжну косу, і льодинки ніг Вже кутав захід […]

Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною. І я зійшла в її казкову тінь. “У нас дощі!” – […]

Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І […]

Я вся – суцільне серце. Тілом – світ. А серцеві ж потрібно битись, жінко. Я б’юсь, аж теплий лікоть у […]

Ти знаєш, у нашому домі, в старому буфеті, давно живе мій добрий знайомий – старенький буфетний гном. Він знав ще […]

Любов Була я пташкою – і ти мене спіймав І небо взяв у придане за мною Я стала квіткою – […]

Одягаю вечір на чоло Голубим гранчастим лазуритом, І cміюсь, i легко йду селом В матіолове, пахуче жито. Де ж воно, […]

Сусідка моя – чарівниця – годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-птицю з очима-намистинками. І як воно трапилось – хто […]

Осінній вітер… Птиця прокричить і змовкне. І туман обляже птицю. А я стою у білому плащі під чорним деревом, на […]