ГУЦУЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ
(З народними коломийками)
Бубон б’є,
А молода плаче…
Та не шуми, ліщинонько,
Та й не розвивайся,
Не плач, не плач, дівчинонько,
Та не віддавайся.
А скрипка тішиться:
Будем їсти, будем пити…
Бубон не спішить:
Як бог дасть, як бог дасть…
А це що за газда,
Що так засмутився,
Гостей не приймає?
Газдиня дрімає,
Музика не грає…
Ану, хлопці,- в круг!
І – пішов аркан
В рух
Попід паркан –
У-у-ух!
Легіні плечисті
Завихріли в свисті
Вітром в падолисті,
Крешуть топорами –
Іскри за горами!
А вважай, що прийде:
Раз – сів!
Два – присів!
Не страхайте в будах псів,
Хлопці, глину не місіть,
Не топчіть отав…
А вважай, що прийде:
Тихо – батько спить.
І трава не шелестить.
Та за хвилю:
Батько встав!
І задвірок пеклом став.
Свист і тропіт.
Із чола градом піт.
Не шкодуйте чобіт!
Раз весілля –
То весілля!
Затанцюймо, мила,
Чуєш – коні
На припоні
Рвуть вудила.
Що нам до усіх?
Най собі судачать,
Подаруй сьогодні сміх,
А завтра – най плачу.
Поцілуй мене при всіх –
Най вороги бачать.
Най їм буде гірко.
Бо то пиво, що не пилось,-
На сьогодні згіркло…
А скрипочка впилась – плаче,
Молода сміється.
Гуляй, гуляй, моя доню,
Та й нагуляєшся.
А як прийдеш додомочку
Та й задумаєшся…
В молодички зуби білі,
А очі гарячі.
На гуцульському весіллі
Навіть столи скачуть.
Ой по плаю білі вівці,
По плаю, по плаю.
А я спала з музикантом,
Бігме ся не таю.
А я спала з музикантом –
Захопили зорі.
Та я втекла у долину.
А музика д’горі.
І-іх!..
Кому сміх,
А мене бив чоловік,
Вкоротився б йому вік!
Бив руками, скільки міг,
Ще й сливовим суком
За мій гріх…
(А гріх у міх
Та – буком…)
Ой ти, куме, кумцю милий,-
Ми ся покумали.
Якби ми ся полюбили –
Гріха би не мали.
Та не бий вже, чоловіче,
Бо нічого не є вічне,
Я ж – твоя жінка вінчана,
А хто тебе похоронить,
Як мене скалічиш?..
Трясеться хата,
Реве худоба,
А весілля веселиться
Третю добу.
Може, гості запрошені,
Чимось не вподобав?
Беріть їжте, прошу – пийте,
Веселіться добре.
А ви, бубни, не спіть,
Смійтеся, цимбали.
Нехай буде легіникам
Ніченьки замало…
Так їх вітер носить,
Аж земля гуде.
Бережіться, котрі босі,-
“Гуцулка” іде!..
Я косити густі трави
Не можу ся скласти.
Танцювати на забаві –
Лиш коби допасти.
А хто в горах виростає,
П’є з ріки водиці,
То за тим очима водять
Дівки й молодиці.
Там бесіда люба йтиме,
Де ми самі двоє…
Відступися, побратиме,
Це – дівчина моя.
Твоя?.. Моя!..
Ще побачимо – чия!
І – за топірці.
Блискавки в руці.
Дівчинонько молоденька,
Ти – велика зрада.
Якби мене порубали –
Ти би була рада.
Хто їсть, хто п’є,
Що на столах є.
А скрипка серце крає,
Щосили бубон б’є.
Ой цимбали,
Срібні цимбали –
Невгомонні води Черемоша!
Виводите дрібно
Мелодії рідні –
На місці встояти не можна.
Та най собі загуляю,
Поки молоденька,
Поки в горі Чорногорі
Вода студененька.
На високій полонині
Вбив половик каню.
А то уже – по весіллю,
Та й по видриганню.
Розходяться гості.
Скрипка жалібно
На помості
Кигиче:
Не їла, не пила я…
А бубон, звично,
Як завше:
Я казав,
А казав же…
Заграй ще разок маленький
Легіням, музико.
Ой дівчина молоденька –
Забава велика!
Ой забава, що забава,
То на цілі гори!
Лиш молода ще не знала –
На щастя чи горе…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)