СКЛЯНА НАМИСТИНА
Підходять сусідки до смерекової домовини
І нишком кладуть
У воскові пальці старої Євдохи
Інкрустовану венеціянську барасулю
З єдиного разка, що залишився
В однієї з них. Кожна
Спрагла краси,
Навіть на потойбічному світі.
(3 votes, average: 2,00 out of 5)
Related posts:
- КУДИ ІДУ? Питають сусідки: – Миколо, ти звідки Ідеш і вертаєш на стежку знайому? – Ой милі сусідки, Іду я нізвідки, Іду […]...
- Речі присутні і відсутні вони виливаються в єдину течію затоплюючи межу між явою і маренням вже та ріка нам до плечей […]...
- ДУША ЦЕРКОВЦІ Душа старої церковці Ходить між буками, Гребе на горбі, на згарищі, Чи не лишилося щось З мосяжних хрестів, Якийсь уламок […]...
- ПЕРША ДУМКА МАЛОГО А він писав, що прилетить до неї З блакитного далекого Даля, Хоч прошумить над отчою землею, Хоч над городом отчим […]...
- РУТ на стерні я збирала колосся – не серед блаватів – у великопісні роки безвік тягнувся день під іржавим сонцем у […]...
- МАНДАЛЯ Тисячойменний спорудив своєю премудрістю на принципі ладу велетенську мандалю. Так кожна мандаля береже окрушину ладу, а кожний лад окрушину мудрости, […]...
- ДОБРА ЛЮДИНА Мы рады б жить в согласье и совете, да обстоятельства не таковы Бертольд Брехт над річкою з вудкою сидить добра […]...
- ЧЕРЕПАШКА Всесвіт – кожна пташка і комашка. Вічністю повита кожна мить. На долоні в мене черепашка, В ній вселенський океан шумить....
- “Ятаганно вигнуті кінці маленьких ножиць…” Ятаганно вигнуті кінці маленьких ножиць, летючі нігтики сідають на підлогу, а один залетів аж на килим. Діти під наглядом перебігли […]...
- “Не треба дивуватися відразу…” Не треба дивуватися відразу, Уздрівши в сині лісове гілля: – Нащо дано деревам різні назви, Якщо вони однакові здаля? Та […]...
- Літо двоє несамовито двоє задихано завчили одне одного напам’ять як хрестоматійні вірші і навіть пісок та трава тепер безсилі створити їм […]...
- Вітер вітер навздогад гортає твоє волосся так як вогонь сторінка за сторінкою повільно пожирає книгу і мені тоді дуже хочеться тебе […]...
- “Він опанував розуміння…” Він опанував розуміння стислого кулака коли п’ять річок як пальці текли в одне море а на долоні плавали кораблі а […]...
- Неестетичне Живу я знову з музою в союзі, і вірш новий народиться в добрі. Але підходять до моєї музи бувалі лікарі-абортярі […]...
- ПОЕТ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]...
- СВІЧНИК В цій церкві на стрімкому горбі Довбуш уперше побачив Дзвінку. Тут ялівцем його серце Затріщало у ватрі жаги. Це каміння, […]...
- ЖУРАВЛИНА ПЕЧАЛЬ О смутку, о печале журавлів! Минають дні – і нікого кохати, Окрім старої, наче бджілка, хати, Крім яблуні при голубій […]...
- З ОДНІЄЇ МИ РОДИНИ Загадка З однієї ми родини від Андрія до Ярини. Як по одному, самі, ми буваємо німі, хоч і маєм різні […]...
- “Я ріс поміж квітів…” Я ріс поміж квітів – найкращих польових квітів (бо ж у селі). З голубими, наче озера, із синіми, як блавати, […]...
- “ми візьмемо трохи вина…” ми візьмемо трохи вина за вікнами буде весна і ти будеш трохи дурна і я буду дурнем набитим і зайчик […]...
- “Простір співучого каменю…” Простір співучого каменю Через залізну мережку Впускає вуличний гамір Старої дільниці. Діва Марія з Трастевере Схожа на княжну Візантії. Так […]...
- “Один лишився сам на сам…” Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, і туга – подругою дням. […]...
- “Здається з нами щось уже не те…” Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче – Те усе святе У […]...
- “Помий собі обличчя до краси…” Помий собі обличчя до краси водою джерела жертовного, де мочаться топільниць голоси. Помий собі обличчя до краси. На судний день […]...
- НЕВОДИ Ніч розкинула таємні неводи На срібного окуня в небесних водах, Сова злітає зі старої дзвіниці, Молода чорнокнижниця діє чари. Стрункий […]...
- “Видно, судилася доля така мені…” Видно, судилася доля така мені: Сіяти жито в степу і на камені. Через негоди, погорди і моди Хлібом для рідного […]...
- КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сповідального гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
- КАТЕРИНА полями байраками канавами міста несу своє важке лоно за семафорами до сподіваного гнізда байдуже сонце не просльозиться не поласиться до […]...
- РІДНЕ МІСТО О, ночі мої безсонні – Роздвоєння розуму й серця, Я наче в’язень у зоні Між ними правічного герця. Я чую […]...
- МОТЕТ (З Еудженіо Монтале) Цього обличчя, ножиці, не тніть, єдиного, у пам’яті спустошеній. Заслуханого, чистого лиця не закленіть у безконечність млисту. […]...
- ПИШЕ СТАРА МАТИ Стрілецька пісня Пише стара мати, Пише приїджати, Чим скоріш додому. Що робити, що почати Мені молодому. Ой ходжу я, блуджу, […]...
- “Я вже ніколи довіку тебе не побачу…” Я вже ніколи довіку тебе не побачу, Земле моя. Не почую гучного Дніпра. Не обійму запорозьку Хортицю козачу, Впавши на […]...
- ВЕЛИКА-ГЛУША Серед лісів – збіговисько хаток… Від хащавин, що встали, безбережні, Вони втекли у вишні та черешні, З ляку в тісний […]...
- Розпечені барви розпечені барви полотен домотканих на столі на стінах невидимі пальці на струнах мосяжних ранять торс бандури вітер давнин на крилі […]...
- “Вона жива, любов моя єдина…” Вона жива, любов моя єдина, ніщо її у серці не уб’є. Примара щастя огортає димом обличчя неціловане твоє. Не треба […]...
- “Багато небесної сходить краси…” Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на […]...
- НІ, ТАКОЇ ЛИХОМАНКИ Ні, такої лихоманки І в хворобах не буває: Кожна думка, кожна гадка Твою постіль облітає. І глядить, як ти головку […]...
- “Бур’ян, трава, дрімота…” Бур’ян, трава, дрімота. Тут молодість гуляла І хвіртку як ворота До раю, відчиняла. Стою у запустінні, Пригадую колишнє. З минулого […]...
- В ГОДИНУ СУМЕРКУ Заснуло все, лишень часами Озветься плач трембіти з лугу, І чорний сумерк йде полями, Веде за руку скорбну тугу. Ідуть […]...
- ОСВІДЧЕННЯ Я тут родився восени: Морозом бралася стерня – І падолист у теплі сни Мене вгорнув, немов зерня. А навесні пішов […]...